Середньовічні монастирі відвідують не тільки віруючі, а й цікавляться історією. Раніше в монастирях зосереджувалося все громадське життя, оскільки тут поєднувалися культура, релігія, просвітництво, судова сфера. Крім того, тут могли жити дахи, що втратили над головою.
Монастирі епохи раннього Середньовіччя
Раннє Середньовіччя ознаменувалося відкриттям кількох обителів:
- Леринське абатство;
- Сен-Моріс;
- Санкт-Галленське абатство;
- Монтекасіно;
Леринське абатство є одним із найкрасивіших найстаріших монастирів. Розташовується він поблизу Канн, тому туристи відвідують і Канни, і цю стару обитель. Заснована вона була в 410 році, коли самітник та його учні оселилися тут у пошуках усамітнення.
У восьмому столітті монастир став найвпливовішим об'єктом Франції, насельникам монастиря належало безліч сіл, зокрема і Канни. Оскільки монастир не мав власної охорони, він зазнавав набігів, проте ченці щоразу долали всі неприємності.
Духовне життя було перервано на цілих 20 років, лише у шістдесяті роки дев'ятнадцятого століття його викупив один із єпископів. Нині в абатстві мешкає 25 осіб, які проводять регулярні богослужіння, вирощують виноград та займаються прийомом туристів.
Католики вважають, що саме в Сен Моріс людям можуть відкритися небеса. Абатство Сен-Моріс пережило Середні віки і збереглося до нашого часу. Він був заснований у 515 році, на місці поховання святого Моріса, який і дав ім'я монастирю.
Заступництво святого було настільки сильним, що монастир уникнув і серйозних руйнувань, і розформувань. Не одне покоління ченців знає легенду, за якою покровитель монастиря був під час богослужіння віруючим. Крім того, ченці вважають, що розташування будівлі врятувало Сен-Моріс від серйозних руйнувань: будова розташована дуже близько до скелі, вона ніби притискається до неї.
Абатство в Санкт-Галлені було засноване в 613 році ченцем Галлусом. Настоятель Отмар скликав майстрів для створення мистецької школи. Завдяки тому, що майстри змішували різні течії та жанри, виник унікальний стиль, властивий лише цьому абатству, а як наслідок цього, з'явилися самобутні ікони та картини, які стали перлиною середньовічної культури.
Надалі у стінах монастиря працювали поети, музиканти. У другій половині вісімнадцятого століття найстаріші споруди знесли, а на їхньому місці звели нові, які демонстрували стиль бароко. У минулому столітті ЮНЕСКО внесло абатство до списку Світової спадщини. Також туристів приваблює бібліотека, яка налічує 160 тисяч давніх книжок, а 50 тисяч із них можуть побачити усі відвідувачі.
На місці храму Аполлона Бенедикт Нурсійський у 529 році збудував монастир Монтекассіно, який відіграв важливу роль в історії Італії та середньовічної Європи загалом. Його споруди багато разів руйнувалися то лонгобардами, то сарацинами, тому лише невелика частина предметів, пов'язаних з історією Монтекассіно, дійшла до теперішнього часу.
Зазнав Монтекассіно руйнувань і під час другої світової, коли нацисти розбомбили монастирські споруди. І вже у сімдесяті роки папа Римський відновив монастир, до якого почали з'їжджатися прочани. Але незважаючи на це в обитель щорічно з'їжджаються прочани та туристи.
Обителі епохи пізнього Середньовіччя.
У місті Адмонт знаходиться старовинна мальовнича обитель бенедиктинців. Вона була заснована на початку вісімнадцятого століття архієпископом Зальцбурзьким. Ченці займалися активною просвітницькою діяльністю, вивчали природничі науки та історію.
Допомагали насельники та дівчаткам, відкривши поряд із монастирем школу, в якій викладали ченці. Під час служіння абата Енгельберта обитель переживала розквіт, оскільки абат був людиною, яка випереджала свій час, також він був автором безлічі наукових праць. Він же став фундатором бібліотеки, яка відкрита і сьогодні.
Для того щоб відвідати бібліотеку, люди готові стояти в чергах. На стелажах зберігаються кілька десятків тисяч рукописних текстів, гравюр, старовинні книги, створені до тринадцятого століття. Діяльність монастиря припинялася на стислі терміни, під час діяльності націонал-соціалістів. Однак з 1946 року обитель відновила свою діяльність, подальших перерв не було.
Монастирі в Середньовіччі являли собою комплекси, які могли самостійно обслуговувати себе, оскільки ченці займалися сільським господарством, тваринництвом. Вони були якоюсь державою в державі, де текло особливе життя зі своїми правилами. Деякі монастирі стали центрами найважливіших історичних подій, містичних історій.
Немає коментарів:
Дописати коментар