15 цікавих фактів про Коран

Священні тексти різних релігій відіграють центральну роль у формуванні духовності, культури та світогляду мільярдів людей по всій планеті. Кожна велика релігійна традиція має свої канонічні писання, які служать джерелом віровчення, моральних настанов та історичної пам'яті. 

Коран посідає таке місце в ісламі як головний священний текст, що є основою віри для понад 1,8 мільярда мусульман у світі. Ця книга, за віруванням послідовників ісламу, містить божественне одкровення, передане пророку Мухаммеду протягом 23 років. За арабською каліграфією та мелодійною рецитацією ховається багата історія, унікальні лінгвістичні особливості та глибокий вплив на цивілізацію.

1. Назва "Коран" походить від арабського слова "кур'ан", що означає "читання" або "декламація", підкреслюючи усний характер передачі тексту. Мусульмани вірять, що ангел Джабраїл передавав одкровення пророку Мухаммеду впродовж 23 років, починаючи приблизно з 610 року нашої ери. Перші слова одкровення були "Читай!", що символічно відображено в самій назві священної книги.
2. Текст складається зі 114 розділів, які називаються сурами, що варіюються за довжиною від трьох до 286 віршів або аятів. Найдовша сура "Аль-Бакара" містить 286 віршів та займає значну частину від загального обсягу писання. Розташування сур відбувається не в хронологічному порядку одкровення, а переважно за довжиною від найдовших до найкоротших, за винятком першої сури "Аль-Фатіха".
3. Оригінальною мовою Корану є класична арабська, яка вважається неперекладною в повному богословському сенсі для мусульман. Переклади на інші мови розглядаються як інтерпретації змісту, а не як сам священний текст. Саме тому мусульмани по всьому світу вивчають арабську для читання писання в оригіналі, незалежно від рідної мови.
4. Запам'ятовування цілого тексту напам'ять є високоповажною традицією в ісламській культурі, а людей, які досягли цього, називають "хафіз". Мільйони мусульман у різних куточках планети можуть продекламувати весь текст напам'ять, що становить понад 600 сторінок. Ця практика забезпечила надзвичайну збереженість тексту протягом століть через живу усну традицію.
5. Перші повні письмові записи були зібрані за часів першого халіфа Абу Бакра приблизно через два роки після смерті пророка Мухаммеда в 632 році. Стандартизована версія була створена за правління третього халіфа Усмана близько 650 року, коли всі існуючі варіанти були зібрані та звірені. Усманська кодифікація стала основою для всіх наступних копій і вважається автентичним текстом усіма основними гілками ісламу.
6. Каліграфічне письмо аятів стало високим мистецтвом в ісламській культурі через заборону на зображення живих істот у релігійному контексті. Майстри каліграфії розробили численні стилі написання арабської мови, перетворюючи священні слова на візуальні шедеври. Рукописи з геометричними орнаментами та золотим декоруванням є скарбами світових музеїв та приватних колекцій.
7. Мелодійна рецитація тексту, відома як "таджвід", має складні правила щодо вимови, інтонації та ритму кожного звуку. Професійні рецитатори витрачають роки на вдосконалення мистецтва виконання, перетворюючи читання на духовний досвід для слухачів. Міжнародні конкурси рецитаторів збирають найталановитіших виконавців з усього ісламського світу.
8. Тематично писання охоплює широкий спектр питань від основ віровчення та оповідей про пророків до законів щодо соціальної справедливості, сімейного життя та торгівлі. Багато історій про біблійних пророків, включаючи Авраама, Мойсея та Ісуса, присутні в тексті з власними інтерпретаційними нюансами. Приблизно 90 віршів містять конкретні правові приписи, які стали основою ісламського права шаріату.
9. Суру "Аль-Фатіха", що складається лише з семи віршів, мусульмани читають щонайменше 17 разів на день під час обов'язкових молитов. Цей короткий розділ вважається квінтесенцією всього послання та є одним з найважливіших елементів мусульманського богослужіння. Без декламування цієї сури жодна молитва не вважається повноцінною згідно з більшістю ісламських шкіл права.
10. Найдавніші збережені фрагменти рукописів датуються серединою VII століття, що робить їх одними з найстаріших існуючих копій тексту. У 2015 році Бірмінгемський університет оголосив про радіовуглецеве датування пергаменту з двома сторінками, що вказало на період 568-645 років. Ці фрагменти практично ідентичні сучасному тексту, що підтверджує надзвичайну збереженість протягом століть.
11. Наукові коментарі та інтерпретації тексту, відомі як "тафсір", налічують тисячі томів, написаних протягом чотирнадцяти століть ісламської історії. Вчені різних епох та географічних регіонів розробили різноманітні підходи до тлумачення віршів у світлі лінгвістики, історії та богослов'я. Деякі класичні коментарі, як праця імама Табарі, стали канонічними джерелами для розуміння контексту одкровення.
12. Цифрова революція зробила текст доступним через численні мобільні додатки та онлайн-ресурси з можливістю прослуховування рецитації та перегляду перекладів. Штучний інтелект та технології машинного перекладу розширюють доступ до писання для мільйонів людей, які не володіють арабською мовою. Проте традиціоналісти підкреслюють, що фізичне поводження зі священним текстом вимагає ритуальної чистоти та поваги.
13. Спеціальні школи хафізів існують у багатьох мусульманських країнах, де діти починають запам'ятовувати текст з раннього віку. Процес зазвичай займає від двох до чотирьох років інтенсивного навчання з щоденним повторенням раніше вивченого матеріалу. Діти часто завершують заучування всього тексту до підліткового віку, здобуваючи почесний титул та повагу спільноти.
14. Перекладено писання більш ніж 100 мовами світу, хоча арабський оригінал залишається єдиною версією для літургійного використання. Перший повний переклад на іншу мову з'явився на латині в 1143 році за ініціативою абата Клюні Петра Достойного. Сучасні переклади намагаються передати не лише буквальне значення, а й поетичну красу арабського тексту.
15. Вплив Корану на арабську мову та літературу важко переоцінити, адже текст встановив стандарт літературної арабської, яка об'єднує носіїв різних діалектів. Багатство словникового запасу, риторичні фігури та лінгвістична складність тексту стали взірцем для поетів та письменників протягом століть. Арабська лінгвістика як наука розвинулася саме завдяки потребі глибшого розуміння мови писання.