Штурмовик A-10A Thunderbolt II почав серійно випускатись 1975 р., а 30 вересня наступного року перші літаки цього типу були офіційно прийняті Тактичним командування Повітряних сил США. Темп виробництва був досить високий – на піку він становив 13 штурмовиків на місяць. До 1984 р. виготовили 715 літаків, включаючи два прототипи і шість передсерійних машин. Що характерно – після завершення випуску усю оснастку для виробництва А-10А не утилізували, а відправили з заводу на базу зберігання Девіс-Монтейн (шт. Аризона) – раптом доведеться відновлювати випуск штурмовиків в рамках мобілізації.
Також цікаво:
- Американські штурмовики, частина 1: Початок шляху
- Американські штурмовики, частина 2: Альтернативні проєкти початку 1920-х років
- Американські штурмовики, частина 3: Перші серійні варіанти
- Американські штурмовики, частина 4: На порозі 1930-х
- Американські штурмовики, частина 5: Серійні А-12 «Шрайк»
- Американські штурмовики, частина 6: Експерименти 30-х років
- Американські штурмовики, частина 7: «Гамма» від Джона Нортропа
- Американські штурмовики, частина 8: Внесок Джерарда Валті
- Американські штурмовики, частина 9: «Нортроп» А-17
- Американські штурмовики, частина 10: Експортні моделі Douglas
- Американські штурмовики, частина 11: Майже бомбардувальники Другої світової
- Американські штурмовики, частина 12: Уроки люфтваффе
- Американські штурмовики, частина 13: Нова генерація
ЗМІСТ СТАТТІ:
Варіанти
Одномісний А-10А став єдиним серійним варіантом штурмовика. Всупереч усталеній в США практиці, яка передбачала створення двомісних навчально-бойових варіантів для одномісних бойових літаків, у випадку з А-10 від цього вирішили відмовитись. Власне, двомісний навчально-тренувальний варіант А-10В був замовлений ПС США у 1981 р., однак його фінансування було скасоване Конгресом США, і літак не пішов у виробництво Тому при перенавчанні молодих пілотів перші вильоти здійснювались з залученням двох літаків: в одному знаходився курсант, а в іншому – інструктор, який контролював дії курсанта.
Двомісний варіант Thunderbolt II таки з’явився, але він був не навчально-бойовим, а бойовим. Літак A-10 Night Adverse Weather (N/AW) мав стати всепогодною версією, а місце в його другій кабіні займав офіцер систем озброєння, відповідальний за радіоелектронну протидію (ECM), навігацію та виявлення цілей. Демонстраційний зразок цтого варіанту переобладнали з першого передсерійного А-10А. Однак версія N/AW не зацікавила ані ПС США, ані іноземних замовників, і прототип опинився в музеї.
Модернізації
У ході експлуатації A-10A зазнавав обмежених доопрацювань. Зокрема, протягом 1980-х років двічі оновлювали обладнання РЕБ, встановлюючи досконалішу апаратуру індивідуального захисту літака. Ставлення командування ПС США до штурмовика було неоднозначним – машину вважали надто «вузькоспеціалізованою». Передбачалося замінити її в ударних частинах штурмовим варіантом винищувача F-16 – штурмовиком A-16. В очікуванні цього близько 250 Thunderbolt II у 1989–1991 рр. передали зі штурмових ескадрилей до ескадрилей передових авіаційних навідників, замінивши там турбогвинтові машини OV-10A.
Така модифікація Thunderbolt II, що отримала позначення OA-10A, відрізнялася від базової машини лише наявністю спеціальних касет для скидання маркерів, які позначали наземні цілі. Але два чинники – успішне застосування A-10A під час війни в Перській затоці та припинення розробки A-16, спричинене скороченням військових витрат після завершення «холодної війни», – продовжили існування Thunderbolt II як ударної машини.
З 2005 року до червня 2011 року увесь наявний на той час парк із 356 літаків A-10 та OA-10 було модернізовано за програмою Precision Engagement. Літаки, що отримали позначення A-10C, набули можливості бойового застосування за будь-яких погодних умов, удосконалену систему керування вогнем, засоби радіоелектронної протидії, наведення високоточних бомб (прицільні контейнери AN/AAQ-28(V)4 LITENING AT або Sniper XR), сучасний комплекс зв’язку з лінією обміну даними Link 16 і супутниковим зв’язком. Повністю оновлене обладнання кабіни, яке тепер включає два багатофункціональні дисплеї та органи управління в конфігурації HOTAS (hands on throttle-and-stick). При цьому ручку керування запозичили від F-16, а важелем управління двигунами – від F-15.
В строю Повітряних сил США
Попри своє функціональне призначення, штурмовики А-10А надходили на озброєння тактичних винищувальних частин. Склалась цікава ситуація: літаки-штурмовики в ПС США були, а от штурмової авіації як роду не існувало. Насамперед новими штурмовиками озброїли навчальні частини – 355-те тактичне винищувальне крило (ТВКр) на авіабазі Девіс-Монтейн, у якому здійснювалася підготовка пілотів, і одну ескадрилью 57-го ТВКр (Нелліс, шт. Невада), що відповідала за розробку тактики бойового застосування. Потім A-10A отримали два бойові крила триескадрильного складу, також дислоковані на території США – 354-те в Миртл-Біч (шт. Південна Кароліна) та 23-тє в Інгленд (шт. Луїзіана). Остання частина входила до складу сил швидкого розгортання, а її головним завданням була підтримка 18-го повітрянодесантного корпусу.
Навесні 1978 р. розпочалося переозброєння на A-10A частин командування ПС США в Європі, а саме – 81-го ТВКр. У мирний час шість ескадрилей цього крила (загалом 108 A-10A) дислокувалися на авіабазах Бентвотерс та Вудбрідж у Великій Британії, а в разі війни з СРСР мали перелетіти на шість передових аеродромів на території ФРН. Нарешті, по одній ескадрильї штурмовиків A-10A розмістили на Алясці (18-та ескадрилья у складі 343-ї змішаної авіагрупи, що отримала A-10A у 1981 р.) та в Республіці Корея (25-та ескадрилья у складі 51-го ТВКр, переозброєна новими штурмовиками у 1982 р.). «Тандерболтами» також озброїли низку ескадрилей Національної гвардії.
Читайте також:
- Все про три генерації РС-7 – родоначальника родини турбогвинтових літаків фірми Pilatus
- Легкі винищувачі – корисна опція чи непотрібний ерзац?
Бойове застосування
В операції «Буря в пустелі» в січні-лютому 1991 р. взяли участь 144 штурмовики А-10А (з 572-х літаків цього типу, які знаходились на той момент в частинах регулярних ПС і резервних компонентів). В перші дні бойових дій А-10А великими групами під прикриттям винищувачів та літаків РЕБ завдавали ударів по іракських РЛС та позиціях ЗРК. Пізніше одним з головних завдань Thunderbolt II стало “полювання” на мобільні пускові установки балістичних ракет «Скад».
Наприкінці січня А-10А переключилися на удари по позиціях частин сухопутних військ Іраку на території окупованого Кувейту. Насиченість цих позицій зенітними засобами ближньої дії (насамперед, ЗСУ-23-4 «Шилка») зробила неможливим застосування головної зброї Thunderbolt II – гармат GAU-8/A. А ось керовані ракети AGM-65 Maverick, які дозволяли завдавати ударів, не входячи в зону дії «Шилок», використовувались дуже широко: з 5296 ракет цього типу, випущених у ході операції «Буря в пустелі», 5013 припало саме на А-10А. Приблизно третину бойових вильотів штурмовики здійснили вночі. Оскільки літаки тоді ще не мали приладів нічного бачення, для пошуку цілей використовувались ГСН ракет Maverick, зображення з яких транслювалось на монітор в кабіні пілота.
Загалом під час «Бурі в пустелі» А-10А здійснили близько 8000 бойових вильотів і записали на свій рахунок 987 знищених танків, 501 бронемашину, понад 1100 артилерійських систем, 11 мобільних ПУ ракет «Скад» і багато інших об’єктів, у тому числі два вертольоти, збиті в повітрі вогнем з бортових гармат. Власні втрати склали п’ять штурмовиків, збитих вогнем ППО. Ще 73 А-10А отримали різні пошкодження, причому у трьох випадках настільки серйозні, що літаки довелось списати.
В 1999 р. 43 А-10А взяли участь в операції «Еллайд Форс» проти Югославії. Літаки діяли з італійських аеродромів Авіано та Трапані. Головним завданням Thunderbolt II у тій війні, поряд з ураженням цілей на полі бою, стало забезпечення пошуково-рятувальних операцій. У квітні 2003 р. в операції «Свободу Іраку» задіяли 60 штурмовиків А-10А зі складу трьох ескадрилій (двох регулярних і однієї з Національної гвардії). Літаки діяли з авіабази Алі Аль Салем в Кувейті, але невдовзі частина з них була передислокована на аеродром Таліл в Іраку. В цій операції штурмовики вперше застосували прицільні контейнери LANTIRN, що дозволило використовувати КАБ з лазерним наведенням.
Поряд із звичними ударними завданнями, штурмовики здійснили 32 вильоти для розкидання листівок. Один А-10А був втрачений (збитий над Багдадським міжнародним аеропортом). А восени 2007 р. в Іраку відбувся бойовий дебют модернізованих штурмовиків А-10С. Thunderbolt II брали участь і в операції в Афганістані, де їхньою головною базою був Кандагар. Загалом же в другій іракській війні та бойових діях в Афганістані на частку цих штурмовиків припало 32% усіх бойових вильотів.
Навесні 2011 р. шість літаків А-10С брали участь в бойових діях проти Лівії. З жовтня 2014 р. штурмовики цього типу завдають ударів по позиціях бойовиків угруповання «Ісламська держава» в Сирії та Іраку.
Сьогодення
У 2023 р. регулярні ПС США мали 135 штурмовиків А-10С, 85 було в складі Національної гвардії і 61 – Резерву ПС. На них літали п’ять ескадрилей регулярних ПС (без урахування випробувальних підрозділів): 74-та і 75-та 23-го крила (Муді, шт. Джорджія), 354-та і 357-ма (навчально-бойова) 355-го крила (Девіс-Монтейн, шт. Аризона) і 25-та 51-го крила (Осан, Республіка Корея). У ПС Національної гвардії на А-10С літали чотири ескадрильї, а у Резерві ПС – три.
До середини 2025 р. дві регулярні ескадрильї були розформовані (354-та і 25-та), а у Національній гвардії лишилось тільки дві ескадрильї (107-ма в штаті Мічиган і 190-та – в Айдахо). Останнім часом неодноразово піднімалось питання про списання А-10С, однак досвід конфліктів на Близькому Сході переконливо показав корисність цих штурмовиків. Поточними планами ПС США передбачене зняття їх з озброєння у 2028-2029 рр. Наприкінці лютого 2026 р. стало відомо, що Огденський авіаційний логістичний комплекс (Ogden Air Logistics Complex) готується проводити останнє обслуговування A-10 Thunderbolt II перед їх відправленням з бази Хілл.
На експорт Thunderbolt II не постачався – надто вже вузькоспеціалізованим виявився літак. Союзники США не могли дозволити собі розкіш мати в парку своїх повітряних сил спеціалізовані літаки безпосередньої вогневої підтримки, воліючи обходитись багатоцільовими винищувачами. На початку 1990-х років обговорювалась можлива передача 50 вживаних А-10А Туреччині, але ці наміри не були реалізовані.
Після початку широкомасштабного вторгнення військ РФ в Україну у 2022 р. деякі спостерігачі закликали передати Україні літаки A-10 за ленд-лізом. В інтерв’ю в грудні 2022 р. міністр оборони України Олексій Рєзніков заявив, що наприкінці березня він просив міністра оборони США Ллойда Остіна надати 100 надлишкових A-10, підкреслюючи їхню цінність проти російських танкових колон. Однак, за його словами, Остін відповів, що цей план є «неможливим», а «застарілий і повільний» A-10 стане «легкою мішенню» для російської протиповітряної оборони. Але з огляду на стрімкий розвиток безпілотної війни в російсько-українській війні, ефективність A-10 у ролі прикриття від дронів потенційно могла б продовжити строк його активної служби.
Немає коментарів:
Дописати коментар