24 цікаві факти про священні книги

 

Писемність з’явилася в людській історії не лише для торговельних розрахунків чи державного управління, а й для фіксації того, що спільноти вважали одкровенням вищих сил. Тексти, які різні народи визнали священними, сформували цілі цивілізації, визначаючи мораль, право та повсякденні звичаї мільярдів людей протягом тисячоліть

. Кожна така книга має власну драматичну історію створення, перекладу та збереження, часто пов’язану з переслідуваннями чи політичними потрясіннями. Матеріали, на яких записували ці тексти, — від пальмового листя до пергаменту та паперу — самі по собі розповідають про технологічний розвиток людства. Дослідники релігієзнавства й філологи продовжують знаходити нові рукописи, що уточнюють історію формування канонів. Нижче наведено двадцять чотири факти про священні книги різних традицій, які розкривають менш відомі сторінки їхньої історії.

1. Найдавніші фрагменти єврейської Тори, знайдені серед сувоїв Мертвого моря поблизу Кумрана в 1947-1956 роках, датують приблизно III століттям до нашої ери. Ці рукописи, виявлені бедуїнським пастухом у печерах біля Мертвого моря, підтвердили дивовижну точність збереження біблійного тексту протягом більш ніж тисячоліття переписування. Загалом дослідники знайшли фрагменти майже всіх книг єврейської Біблії, окрім Книги Естер.
2. Коран, священна книга ісламу, за традиційними уявленнями мусульман, був переданий пророку Мухаммаду поступово протягом приблизно 23 років, починаючи з 610 року нашої ери в печері Хіра поблизу Мекки. Остаточну письмову кодифікацію тексту здійснили за наказом халіфа Усмана близько 650 року, знищивши альтернативні варіанти записів для уникнення розбіжностей. Ця стандартизована версія Корану лишається практично незмінною серед мусульман усього світу дотепер.
3. Бгаґавад-ґіта, одна з найважливіших священних книг індуїзму, становить лише невелику частину набагато обширнішого епосу «Магабгарата», що налічує приблизно 100 тисяч віршованих строф. Цей діалог між воїном Арджуною та богом Крішною традиційно датують періодом між V століттям до нашої ери та II століттям нашої ери. Текст цієї книги здобув особливу популярність на Заході завдяки перекладам XIX століття та згадкам у працях філософів на кшталт Генрі Девіда Торо.
4. Авеста, священна книга зороастризму, зазнала катастрофічної втрати значної частини оригінального тексту під час завоювання Персії Александром Македонським у IV столітті до нашої ери, коли, за переказами зороастрійських жерців, згоріли бібліотеки Персеполя. Уцілілу частину цих священних текстів кодифікували письмово лише за часів династії Сасанідів у III-VII століттях нашої ери. Сучасні зороастрійці, зокрема парси в Індії, використовують значно скорочену версію цієї стародавньої книги.
5. Тіпітака, канонічний збірник буддійських текстів мовою палі, отримав свою назву через поділ на «три кошики» — правила чернечої дисципліни, повчання Будди та філософські трактати. Це зібрання священних книг буддизму спершу передавали виключно усно протягом кількох століть, аж поки монахи не записали текст на Шрі-Ланці приблизно в I столітті до нашої ери. Повна друкована версія Тіпітаки налічує понад 40 томів у сучасних виданнях.
6. Гуру Ґрантх Сагіб, священна книга сикхізму, унікальна тим, що офіційно вважається живим духовним наставником спільноти після смерті десятого гуру Ґобінда Сінгха в 1708 році, який заповів шанувати саму книгу як наступного вчителя. Текст містить гімни не лише сикхських гуру, а й індуїстських та мусульманських святих, зокрема поета Кабіра. Ця священна книга зберігається в Золотому храмі міста Амрітсар у спеціально облаштованому приміщенні з церемоніальним укладанням щовечора.
7. Біблія Гутенберга, надрукована в місті Майнц приблизно в 1454-1455 роках, стала першою значною книгою, виготовленою за допомогою рухомого шрифту в Європі, що започаткувало революцію в поширенні писемного слова. Йоганн Гутенберг надрукував приблизно 180 примірників цієї священної книги, з яких до нашого часу збереглося лише 49 повних чи часткових копій. Один такий примірник у 1978 році оцінили в понад два мільйони доларів на аукціоні.
8. Дао де цзін, основоположний текст даосизму, традиційно приписують мудрецю Лао-цзи, що жив, за легендою, у VI столітті до нашої ери, хоча сучасні дослідники датують остаточне оформлення тексту пізнішим періодом, приблизно IV-III століттями до нашої ери. Ця священна книга налічує лише близько 5 тисяч ієрогліфів, розподілених на 81 короткий розділ. Попри стислість, текст залишається одним із найбільш перекладених філософських творів світу поряд із Біблією.
9. П’ятикнижжя Мойсеєве, перші п’ять книг єврейської та християнської Біблії, писали давньоєврейською мовою на сувоях із висушеної телячої шкіри, а традиційний єврейський сувій Тори для синагогального використання досі виготовляють виключно вручну спеціально навченим переписувачем-софером. Виготовлення одного такого сувою священної книги може тривати понад рік роботи. Найменша помилка чи пляма на пергаменті робить весь сувій непридатним для ритуального читання в синагозі.
10. Мормонська книга, священний текст Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів, за словами засновника руху Джозефа Сміта, він переклав із золотих пластин, знайдених у 1823 році поблизу міста Пальмайра в штаті Нью-Йорк за вказівкою ангела Моронія. Перше видання цієї книги вийшло друком у 1830 році накладом 5 тисяч примірників. Церква нині повідомляє про переклад цього тексту більш ніж сотнею мов світу.
11. Рігведа, найдавніша зі священних книг індуїзму, складається з понад 1000 гімнів, що їх передавали виключно усно протягом століть завдяки складній системі мнемонічного запам’ятовування, яка гарантувала точність відтворення звуків тексту. Дослідники датують створення цих гімнів приблизно між 1500 та 1200 роками до нашої ери на території сучасного Пакистану та північно-західної Індії. Усна традиція передачі цього тексту вважається однією з найточніших у світовій історії, оскільки жерці заучували текст разом із детальними правилами вимови.
12. Синайський кодекс, один із найдавніших повних рукописів Біблії грецькою мовою, створений приблизно в середині IV століття нашої ери, виявив німецький дослідник Костянтин фон Тішендорф у монастирі Святої Катерини на Синаї в 1844 та 1859 роках. Значну частину цього рукопису нині зберігають у Британській бібліотеці в Лондоні, а окремі фрагменти залишаються в самому монастирі та інших установах. Цей кодекс залишається безцінним джерелом для текстологічних досліджень раннього християнства.
13. Тіпітака та інші буддійські священні книги неодноразово вирізьблювали на кам’яних плитах для вічного збереження, зокрема грандіозний проєкт у М’янмі, розпочатий за наказом короля Міндона в 1860-х роках, налічує 729 мармурових плит із повним текстом канону в монастирі Кутодо поблизу Мандалая. Кожна така плита захищена окремою невеликою пагодою від впливу погодних умов. Цей комплекс іноді називають «найбільшою книгою світу» через загальний обсяг вирізьбленого тексту.
14. Талмуд, основоположний збірник юдейського усного закону та коментарів, існує у двох редакціях — Вавилонській, завершеній приблизно в V-VI століттях нашої ери, та коротшій Єрусалимській, укладеній століттям раніше. Повне видання Вавилонського Талмуду налічує 63 трактати та традиційно друкується на 2711 сторінках у стандартному форматі Віленського видання 1880-х років. Вивчення цієї священної книги юдаїзму залишається центральним елементом релігійної освіти в ортодоксальних громадах дотепер.
15. Кодекс Александрійський, ще один найдавніший грецький рукопис Біблії приблизно V століття нашої ери, подарував англійському королю Карлу I патріарх Константинополя Кирило Лукаріс у 1627 році як дипломатичний дарунок. Ця священна книга нині зберігається в Британській бібліотеці поряд із Синайським кодексом. Обидва рукописи суттєво вплинули на сучасні наукові видання новозавітних текстів.
16. Книга Мертвих, збірка давньоєгипетських поховальних текстів, що супроводжувала небіжчиків у потойбічну подорож, не мала єдиної канонічної версії, а натомість кожен заможний єгиптянин міг замовити індивідуальний папірусний сувій із обраними заклинаннями. Найдавніші версії цих текстів датують приблизно 1600 роком до нашої ери за часів Нового царства. Найповніший відомий примірник, папірус Ані, зберігається в Британському музеї та має довжину понад 23 метри.
17. Переклад Біблії англійською мовою під керівництвом короля Якова I, завершений у 1611 році групою з 47 перекладачів, суттєво вплинув на розвиток самої англійської мови, збагативши її численними фразеологізмами, що вживаються дотепер. Ця священна книга протягом кількох століть залишалася найпоширенішим англомовним перекладом у протестантському світі. Стиль цього перекладу вплинув на творчість багатьох англомовних письменників, включно з Джоном Мільтоном.
18. Авеста зороастризму містить особливий алфавіт, спеціально розроблений жерцями в IV-VI століттях нашої ери саме для точного запису складної фонетики священних гімнів мовою, яка на той момент уже вийшла з повсякденного вжитку. Цей алфавіт налічує 53 літерні знаки, значно більше за стандартні алфавіти сусідніх мов того періоду. Подібна точність запису мала гарантувати правильне ритуальне виголошення текстів жерцями.
19. Диграма Дуньхуан, печерна бібліотека в Китаї, виявлена в 1900 році даоським ченцем Ван Юанем у комплексі Могао, містила понад 40 тисяч рукописів, включно з найдавнішим датованим друкованим текстом світу — буддійською Алмазною сутрою 868 року нашої ери. Цю знахідку вважають однією з найважливіших для розуміння поширення буддійських священних книг уздовж Великого шовкового шляху. Більшість рукописів згодом розпорошилися між музеями Лондона, Парижа та Пекіна після експедицій західних дослідників початку XX століття.
20. Острівна книга Келлс, ілюстрований рукопис чотирьох Євангелій, створений ірландськими ченцями приблизно близько 800 року нашої ери, вважається одним із найвишуканіших зразків мистецтва ілюмінованого рукопису в середньовічній Європі. Ця священна книга містить надзвичайно деталізовані кельтські орнаменти, виконані природними пігментами, зокрема дорогоцінним ляпіс-лазурі, привезеним з Афганістану. Рукопис нині зберігається в бібліотеці Триніті-коледжу в Дубліні та приваблює сотні тисяч відвідувачів щороку.
21. Веди, зокрема Рігведа та три інші збірники, індуїстська традиція вважає «шруті», тобто безпосередньо почутим одкровенням, на відміну від пізніших текстів категорії «смріті», створених людською пам’яттю та рефлексією. Це розрізнення визначає різний рівень авторитетності серед численних священних книг індуїзму. Подібна ієрархія текстів залишається фундаментальною для розуміння структури індуїстської релігійної літератури дотепер.
22. Ватиканський кодекс, один із найдавніших повних рукописів грецької Біблії приблизно IV століття нашої ери, зберігається у Ватиканській апостольській бібліотеці щонайменше з XV століття, хоча точна історія надходження рукопису до цієї колекції залишається не до кінця з’ясованою. Науковці отримали повноцінний дослідницький доступ до цього манускрипту лише в другій половині XIX століття після тривалих обмежень з боку церковної адміністрації. Цей кодекс вважається одним із найавторитетніших джерел для встановлення оригінального новозавітного тексту.
23. Переклад Корану іншими мовами традиційно вважають у мусульманській теології лише тлумаченням змісту, а не самим священним текстом, оскільки арабська мова оригіналу вважається невіддільною частиною божественного одкровення. Через це навіть мусульмани, які не володіють арабською, зазвичай завчають напам’ять окремі сури мовою оригіналу для молитовних цілей. Перший повний друкований переклад Корану європейською мовою здійснили латиною ще в XII столітті на замовлення абата Клюні П’єра Достойного.
24. Ефіопська Книга Еноха, апокрифічний текст, що не увійшов до канону більшості християнських конфесій, зберігся повністю лише завдяки Ефіопській православній церкві, яка визнає цю священну книгу канонічною дотепер. Фрагменти цього тексту арамейською мовою також знайшли серед сувоїв Мертвого моря в Кумрані, що підтвердило давність твору, датованого приблизно III-II століттями до нашої ери. Цей текст суттєво вплинув на ранньохристиянські уявлення про ангелів і есхатологію, попри свій неканонічний статус у більшості церков.

Священні книги різних традицій демонструють, наскільки різноманітними можуть бути шляхи фіксації, збереження та передачі того, що спільноти вважають божественним одкровенням. Історія цих текстів — від усної традиції ведичних жерців до друкарського верстата Гутенберга — відображає паралельний розвиток писемності та духовного життя людства. Археологічні знахідки останнього століття, зокрема сувої Мертвого моря та бібліотека Дуньхуана, продовжують уточнювати наукове розуміння формування цих канонічних текстів. Подальші дослідження рукописної спадщини різних релігій, найімовірніше, ще відкриють нові деталі про складний шлях, який пройшли священні книги людства до свого сучасного вигляду.