Коли востаннє ви купували квиток у кіно на український фільм? Якщо відповідь змусила задуматися, можливо, справа не в тому, що українського кіно мало. Просто, коли обираємо фільм на вечір, українські прем’єри не завжди опиняються в нашому списку.
За останні роки український кінематограф пережив чимало змін. Повномасштабна війна вплинула на роботу режисерів, акторів, операторів та продюсерів. Частину зйомок довелося призупинити, деякі представники кіноіндустрії пішли захищати Україну або долучилися до волонтерської роботи. Однак українське кіно не зникло.
Навпаки, нові фільми продовжують виходити, а українські режисери представляють свої роботи на міжнародних фестивалях. Серед помітних стрічок останніх років «Памфір», «Клондайк», «Довбуш», «Відблиск», «Люксембург, Люксембург», «Мавка. Лісова пісня» та інші.
Війна справді стала однією з головних тем сучасного українського кінематографа. Інакше й бути не могло. Кіно стало способом розповідати про події, які переживає країна, зберігати особисті історії та показувати світові те, що відбувається в Україні.
Особливе місце в цьому процесі займає документальне кіно. «20 днів у Маріуполі» показує війну не лише через цифри чи заголовки новин, а через конкретних людей та їхній досвід. Такі стрічки з часом стають свідченнями епохи, які зберігатимуть пам’ять про пережите.
Але українське кіно не закінчується на воєнній тематиці.
Глядачеві хочеться сміятися, переживати за героїв, ходити на комедії та хоча б на кілька годин відволікатися від щоденних новин. І це теж нормальна потреба. Кіно не завжди має нагадувати нам про те, що відбувається за вікном.
«Довбуш» показав, що українське кіно може працювати з масштабними історичними сюжетами та пригодницьким жанром. «Люксембург, Люксембург» розповідає про двох братів і їхні непрості стосунки з батьком. «Мавка. Лісова пісня» звернулася до української класики й перетворила відому історію на сучасну анімаційну стрічку.
Ці фільми зовсім різні, і саме в цьому їхня цінність. Один глядач піде на історичну драму, інший вибере комедію, а хтось прийде в кіно з дитиною на анімацію. Український кінематограф має що запропонувати кожному з нас.
Українські фільми дедалі частіше потрапляють до програм міжнародних фестивалів, де їх бачить аудиторія з різних країн. Деякі стрічки отримують нагороди та привертають увагу закордонних глядачів.
Це важливо не лише через нагороди чи фестивальні покази. Українське кіно дає можливість розповідати про нашу країну через різні історії, а не тільки через новини про війну. Для іноземного глядача це може бути знайомство з українською культурою, історією та людьми.
Водночас міжнародне визнання не замінює власного глядача. Кінематографу потрібні люди, які купують квитки, приходять у кінотеатри та говорять про побачене після сеансу. Без глядача навіть хорошому фільму складно знайти своє місце.
Про важливість аудиторії говорить і голова Держкіно Андрій Осіпов. За його словами, для розвитку кінопрокату потрібен попит з боку глядачів. Тобто справа не лише в тому, скільки нових фільмів вдається створити, а й у тому, чи приходять на них люди.
Це добре видно за цифрами. У 2025 році українські кінотеатри продали 14,6 мільйона квитків. Для порівняння, у 2019 році цей показник становив 31 мільйон. Глядач поступово повертається до кінотеатрів, але до довоєнного рівня ще далеко.
І зараз для цього є хороший привід. У серпні в українських кінотеатрах з’явилися нові вітчизняні стрічки. Серед них «Кузьма: Страшно веселий», документальний фільм про Андрія Кузьменка, та Потяг «Червона рута».
Ці прем’єри ще раз показують, наскільки різним може бути українське кіно. Тут є місце для музики, культури, гумору, біографій відомих українців і просто історій, які можуть зацікавити глядача.
Тому підтримка українського кіно не обов’язково має бути якимось особливим жестом. Іноді достатньо наступного разу, коли відкриваєте афішу кінотеатру, подивитися, які українські фільми зараз ідуть у прокаті. Можливо, серед них знайдеться історія, яка справді вас зацікавить.
Можливо, саме зараз варто купити квиток на український фільм і просто сходити в кіно.
БАСКЕВИЧ СЕРГІЙ
Немає коментарів:
Дописати коментар