Данська мова належить до скандинавських мов, але її звучання помітно відрізняється від шведської та норвезької. Знайомі латинські літери не завжди допомагають вгадати вимову, а назви деяких чисел зберігають сліди давнього способу лічби. Пропонуємо познайомитися з 15 цікавими фактами про данську мову, які допоможуть краще зрозуміти її історію та будову.
- Данська належить до північногерманської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Її близькими родичами є шведська, норвезька, ісландська та фарерська, які також походять від давньоскандинавської мови.
- Данською розмовляють приблизно 6 млн людей, переважно в Данії. Вона також має офіційний статус у Європейському Союзі від часу вступу країни до Європейських співтовариств у 1973 році.
- Данський алфавіт має 29 літер. Після Z у ньому стоять Æ, Ø та Å, причому це самостійні літери, а не варіанти A й O.
- Правописна реформа 1948 року запровадила в данській літеру Å замість сполучення aa та скасувала написання звичайних іменників із великої літери. Старе aa досі зберігається в окремих власних назвах, зокрема Aalborg, і в багатьох прізвищах.
- Характерний звук данської мови – так зване м’яке d, наприклад у слові mad, що означає «їжа». Під час його вимови язик не утворює повного зімкнення, як для українського «д», тому звучання суттєво відрізняється.
- У данській є особлива риса вимови stød – коротке напруження або переривання голосу. Воно може розрізняти слова, наприклад hun означає «вона», а hund зі stød – «собака», хоча не всі данські діалекти мають цю особливість.
- Данська мова має значно більше голосних звуків, ніж літер для їх позначення. Для правильної вимови важливі як відтінок голосного, так і його довгота, тому однакова літера в різних словах може звучати по-різному.
- У стандартній данській мові є 2 граматичні роди – спільний і середній. Їм відповідають неозначені артиклі en та et, наприклад en bog – «книжка» й et hus – «будинок».
- Означеність у данській часто передають закінченням іменника, а не окремим словом перед ним. Так, bog означає «книжка», а bogen – конкретну, вже відому співрозмовникам книжку.
- Данські дієслова не змінюються за особами та числами. Форма er, що відповідає українському «є», однакова зі словами jeg – «я», du – «ти» та vi – «ми».
- У звичайному данському розповідному головному реченні дієслово в особовій формі займає 2-гу позицію серед членів речення. Якщо на початок винести обставину часу, підмет опиниться після дієслова, як у реченні I dag kommer Peter – «Сьогодні прийде Петер».
- Назви деяких данських десятків зберегли двадцятковий принцип лічби. Наприклад, tres означає 60 і походить від виразу «3 рази по 20», а halvtreds означає 50 та історично відповідає обчисленню 2,5 × 20.
- Данська значно вплинула на формування норвезького букмолу – одного з 2 офіційних письмових стандартів норвезької мови. Протягом кількох століть данська була мовою адміністрації та письма в Норвегії, тому письмові тексти цими мовами й сьогодні мають багато спільного.
- У німецькій землі Шлезвіг-Гольштейн данська має захист як мова національної меншини. На півночі Німеччини працюють данськомовні школи та культурні установи, пов’язані з історичною данською громадою.
- У данській складні іменники зазвичай пишуть разом. Наприклад, sprog означає «мова», skole – «школа», а sprogskole – «мовна школа», тому довге слово нерідко складається з кількох цілком зрозумілих частин.
Данська поєднує відносно просту систему дієслів із вимовою, яка потребує уважного слухання. Її правопис, числівники та спорідненість із сусідніми мовами відображають історію Скандинавії. Для знайомства з нею корисно відразу поєднувати читання з аудіо, щоб помічати різницю між написанням і живим мовленням.
Немає коментарів:
Дописати коментар