20 цікавих фактів про Марію-Антуанетту

 

Марія-Антуанетта стала королевою Франції у 18 років, а завершила життя на гільйотині під час Французької революції. Її ім’я пов’язують із придворною розкішшю, модою та скандалами, хоча частина поширених історій про неї не має надійних підтверджень. Пропонуємо познайомитися з 20 цікавими фактами про Марію-Антуанетту, які допоможуть відрізнити реальну біографію від пізніших міфів.

1. Марія-Антуанетта народилася 2 листопада 1755 року у Відні. Вона була 15-ю з 16 дітей правительки габсбурзьких володінь Марії-Терезії та імператора Священної Римської імперії Франца I Стефана.
2. При народженні майбутня королева отримала ім’я Марія-Антонія Йозефа Йоганна. Французька форма Марі-Антуанетт закріпилася за нею після переїзду до Франції, а в українській мові її традиційно називають Марією-Антуанеттою.
3. Весілля Марії-Антуанетти та майбутнього Людовіка XVI відбулося у Версалі 16 травня 1770 року. Нареченій було 14 років, нареченому – 15, а їхній шлюб мав зміцнити союз між Францією та Габсбургами.
4. Королевою Франції Марія-Антуанетта стала 10 травня 1774 року, коли помер Людовік XV, дід її чоловіка. На той час їй було 18 років, а новому королю Людовіку XVI – 19.
5. У Марії-Антуанетти та Людовіка XVI народилося 4 дітей – 2 доньки й 2 сини. Лише старша донька Марія-Тереза Шарлотта дожила до дорослого віку.
6. Марія-Антуанетта грала на арфі та клавесині, любила оперу й аматорські вистави. У власному невеликому театрі біля Малого Тріанону вона сама виходила на сцену перед вузьким колом запрошених.
7. Королева помітно впливала на придворну моду, зокрема завдяки співпраці з модисткою Розою Бертен. Її високі зачіски прикрашали пір’ям, стрічками та складними декоративними композиціями, які могли відгукуватися на тогочасні події.
8. У 1774 році Людовік XVI подарував Марії-Антуанетті Малий Тріанон – невеликий палац на території Версальського маєтку. Там вона могла відпочивати від суворого придворного етикету й самостійно визначати коло гостей.
9. Для Марії-Антуанетти у 1783–1786 роках створили декоративне село, відоме як Село королеви. Попри казковий вигляд будиночків, комплекс мав справжню ферму, де утримували тварин і виробляли сільськогосподарську продукцію.
10. Однією з головних портретисток Марії-Антуанетти була художниця Елізабет Віже-Лебрен. На відомому портреті 1787 року вона зобразила королеву з дітьми, підкресливши її роль матері, а не лише законодавиці моди.
11. Немає надійних доказів, що Марія-Антуанетта говорила «Нехай їдять тістечка» у відповідь на звістку про нестачу хліба. Історія про подібну репліку неназваної принцеси існувала ще до того, як вона стала французькою королевою, а в оригінальному вислові йдеться про бріош – здобний хліб.
12. Скандал із діамантовим намистом 1785 року серйозно зашкодив репутації Марії-Антуанетти, хоча вона не замовляла коштовність і не брала участі в шахрайстві. Аферисти використали її ім’я, щоб переконати кардинала де Рогана придбати дороге намисто нібито для королеви.
13. Марію-Антуанетту звинувачували в марнотратстві, але її особисті витрати не були головною причиною фінансової кризи Франції. Значно більшу роль відігравали державні борги, воєнні видатки та нерівномірна податкова система з численними привілеями.
14. Австрійське походження Марії-Антуанетти стало постійною темою політичних нападів. Навіть після тривалого життя у Франції противники зображали її чужинкою, яка нібито ставила інтереси Габсбургів вище за інтереси французького королівства.
15. 6 жовтня 1789 року, після походу натовпу на Версаль, Марія-Антуанетта разом із родиною мусила переїхати до Парижа. Королівську сім’ю поселили в палаці Тюїльрі, де її свобода дій була суттєво обмежена.
16. У ніч із 20 на 21 червня 1791 року Марія-Антуанетта та Людовік XVI спробували таємно залишити Париж із дітьми. Родину затримали у Варенні й повернули до столиці, а невдала втеча різко посилила недовіру до монархії.
17. Марія-Антуанетта втратила статус королеви після скасування монархії у Франції 21 вересня 1792 року. На той час королівська родина вже перебувала під вартою в паризькому Тамплі – укріпленому комплексі, який використовували як в’язницю.
18. Після страти Людовіка XVI 21 січня 1793 року прихильники монархії визнали його малолітнього сина королем Людовіком XVII. Син Марії-Антуанетти ніколи фактично не правив і помер у неволі 1795 року у віці 10 років.
19. Суд над Марією-Антуанеттою в Революційному трибуналі розпочався 14 жовтня 1793 року, а 16 жовтня її стратили на гільйотині. Колишній королеві було 37 років, страта відбулася на площі Революції в Парижі, яка нині має назву площа Згоди.
20. У 1815 році, після повернення Бурбонів до влади, останки, ідентифіковані як останки Марії-Антуанетти та Людовіка XVI, перепоховали в базиліці Сен-Дені поблизу Парижа. Цей храм протягом століть був головною усипальницею французьких монархів.

Біографія Марії-Антуанетти показує, наскільки тісно особисте життя монархів було пов’язане з дипломатією, придворними правилами та політичною боротьбою. Її реальні витрати й рішення варто відрізняти від чуток, які перетворювали королеву на символ усіх проблем держави. Таке розмежування допомагає краще зрозуміти і саму Марію-Антуанетту, і добу, в якій вона жила.