23 цікаві факти про інсталяції

 

истецтво не завжди обмежується предметом, який можна повісити на стіну або поставити на постамент. Протягом XX століття художники почали перетворювати цілі кімнати, будівлі та природні ландшафти на простір для творчого висловлювання.

Так виникли інсталяції, де світло, звук, запах, температура й рух відвідувача можуть мати таке саме значення, як матеріальні об’єкти. Частина подібних робіт існує лише кілька днів, тоді як інші створюються як постійні комплекси. Розуміння цього напряму потребує уваги не тільки до зовнішнього вигляду твору, а й до умов, у яких його сприймає людина.

1. Інсталяцією називають просторовий мистецький твір, складений з об’єктів, матеріалів, світла, звуку або цифрових технологій. На відміну від окремої картини чи статуї, така композиція зазвичай утворює цілісне середовище. Глядач може входити всередину, обходити елементи або спостерігати, як простір змінюється з різних точок.
2. Термін «інсталяційне мистецтво» набув широкого поширення у 1970-х роках. Спочатку словом installation нерідко позначали сам процес розміщення експонатів у галереї. Згодом назва закріпилася за самостійним жанром, у якому спосіб облаштування став невіддільним від художнього задуму.
3. Одним із попередників сучасної інсталяції був «Мерцбау» Курта Швіттерса. Німецький митець почав перебудовувати приміщення свого будинку в Ганновері приблизно 1923 року, поступово заповнюючи кімнати дерев’яними конструкціями, нішами та знайденими речами. Оригінальний комплекс знищило бомбардування 1943 року, тому про нього відомо переважно з фотографій і реконструкцій.
4. Ель Лисицький створив «Кімнату проунів» для Великої берлінської художньої виставки 1923 року. Геометричні форми переходили зі стін на стелю та змушували відвідувача сприймати приміщення як єдину композицію. Проєкт показав, що абстрактне мистецтво може організовувати реальний простір, а не залишатися в межах полотна.
5. Значний вплив на розвиток інсталяцій мав Аллан Капроу, який від кінця 1950-х років створював так звані середовища. У 1959 році він представив у Нью-Йорку «18 гепенінгів у 6 частинах», де публіка отримувала інструкції та переходила між окремими зонами. Подія поєднала оформлення приміщення, звук, рух і дії людей, стираючи межу між виставкою та виставою.
6. Інсталяції часто створюють спеціально для конкретного місця. Такі твори називають site-specific, оскільки їхній сенс залежить від архітектури, історії або природних особливостей обраної локації. Перенесення композиції до іншої будівлі може суттєво змінити її значення або зробити точне відтворення неможливим.
7. «Поле блискавок» Волтера де Марії розташоване в пустельній місцевості штату Нью-Мексико. Інсталяція 1977 року складається з 400 відполірованих сталевих стовпів, установлених на ділянці розміром приблизно 1 миля на 1 кілометр. Відвідувачі залишаються там на тривалий час, спостерігаючи, як освітлення, погода й перспектива змінюють вигляд конструкції.
8. Назва «Поле блискавок» не означає, що удар електричного розряду гарантований під час кожного відвідування. Основою твору є тривале спостереження за небом, ландшафтом і ритмом однаково розміщених стовпів. Блискавка виступає лише одним із можливих природних явищ, а не обов’язковим ефектом композиції.
9. Джуді Чикаго працювала над інсталяцією «Звана вечеря» у 1974–1979 роках. Трикутний стіл має 39 урочистих місць, присвячених визначним жінкам від міфологічних постатей до діячок XX століття. На кахляній підлозі додатково нанесено 999 імен, тому загалом робота вшановує 1038 персоналій.
10. Кожна сторона трикутного столу в «Званій вечері» має довжину близько 14,6 метра. Для сервірування використано кераміку, розписаний фарфор, текстиль, вишивку та декоративні келихи. Залучення ремесел, які тривалий час вважалися менш престижними за живопис чи скульптуру, стало частиною феміністичного змісту роботи.
11. Яйої Кусама вперше неофіційно представила «Сад Нарциса» біля Італійського павільйону Венеційської бієнале 1966 року. Художниця розклала на газоні сотні дзеркальних куль і пропонувала відвідувачам купувати їх по 1200 лір. Акція критикувала комерціалізацію мистецтва, хоча адміністрація виставки зупинила продаж.
12. Дзеркальні інсталяції Кусами створюють ілюзію простору без видимих меж. У серії Infinity Mirror Rooms світло, кольорові об’єкти та відображення багаторазово повторюються на стінах. Людина бачить власну постать серед нескінченних копій, тому стає візуальною частиною композиції.
13. «Холодна темна матерія» Корнелії Паркер виникла 1991 року після контрольованого вибуху садового сараю. Британська армія підірвала споруду, наповнену інструментами, книжками, іграшками та побутовими речами. Художниця підвісила уламки навколо лампи, створивши враження вибуху, зупиненого в одну мить.
14. Тіні в роботі Корнелії Паркер мають не менше значення, ніж самі фрагменти. Центральне джерело світла проєктує збільшені силуети уламків на стіни приміщення. Завдяки цьому невеликий сарай перетворюється на масштабне середовище, яке заповнює всю галерею.
15. Олафур Еліассон створив «Проєкт погоди» для Турбінної зали Tate Modern у Лондоні 2003 року. Напівкруглий диск із моночастотних ламп відбивався в дзеркальній стелі й здавався величезним сонцем. Штучний туман розсіював жовте світло, а відвідувачі лягали на підлогу та розглядали власні силуети нагорі.
16. Інсталяція Ай Вейвея «Насіння соняшника» відкрилася в Tate Modern 2010 року. Вона складалася з понад 100 млн порцелянових зернин, виготовлених і розписаних у місті Цзіндечжень приблизно 1600 майстрами протягом 2 років. Масова кількість елементів нагадувала про промислове виробництво, хоча кожна насінина була зроблена вручну.
17. Спочатку відвідувачам дозволяли ходити по порцеляновому насінню Ай Вейвея. Невдовзі музей обмежив доступ через пил, який виникав під час тертя та міг становити небезпеку для здоров’я. Цей випадок показав, що задум інтерактивної інсталяції іноді доводиться коригувати через практичні умови експонування.
18. Інсталяції можуть бути створені з матеріалів, які навмисно псуються. Аня Галлаччо у роботах із квітами, фруктами, льодом або цукром дозволяє природним процесам змінювати первісну композицію. В’янення, танення чи гниття стають запланованою частиною твору, а не ознакою недбалого зберігання.
19. Збереження інсталяцій часто потребує докладних інструкцій, креслень і відеозаписів. Частину конструкцій після завершення виставки розбирають, а згодом виготовляють заново з дозволених матеріалів. Музей у такому разі зберігає не кожну дошку чи лампу, а правила, за якими роботу можна відтворити.
20. Брюс Науман створював у 1960–1970-х роках вузькі коридори та кімнати, що викликали фізичний дискомфорт. Деякі простори оснащували камерами замкненого відеоспостереження, тому відвідувач бачив себе із затримкою або незвичного ракурсу. Обмежена ширина проходу перетворювала звичайну ходу на напружений психологічний досвід.
21. Світло може бути головним матеріалом інсталяції навіть без складних предметів. Ден Флавін від 1960-х років створював композиції зі стандартних люмінесцентних трубок промислового виробництва. Кольорове випромінювання змінювало сприйняття кутів, стін і відстаней, тому архітектура ставала частиною роботи.
22. Звук в інсталяціях може спрямовувати рух відвідувача або створювати невидимі межі. Динаміки розміщують у різних точках, через що окремі голоси, шуми чи музичні фрагменти чутно лише на певних ділянках. Людина досліджує композицію не тільки зором, а й переміщенням між акустичними зонами.
23. Цифрові інсталяції здатні реагувати на присутність глядача в реальному часі. Камери, датчики руху, мікрофони та комп’ютерні програми змінюють зображення, звук або освітлення залежно від дій людини. Через це кожне відвідування може мати інший перебіг, хоча обладнання та основний алгоритм залишаються незмінними.

Інсталяції розширили уявлення про те, де закінчується твір і починається навколишнє середовище. Вони можуть існувати у музеї, покинутій будівлі, пустелі або цифровому просторі, залучаючи різні органи чуття. Особливе значення в цьому напрямі має досвід відвідувача, який нерідко не просто дивиться, а рухається, слухає та взаємодіє. Саме здатність поєднувати ідею, місце й людську присутність зробила інсталяцію одним із провідних форматів сучасного мистецтва.