26 травня 2013 року біля узбережжя Нігерії затонув буксир Jascon 4. Судно перекинулося й опустилося на дно Атлантичного океану на глибину близько 30 метрів. Майже весь екіпаж загинув, і водолази, які прибули до затонулого корабля, розраховували лише знайти тіла. Проте через приблизно 60 годин після аварії один із них несподівано побачив усередині судна живу людину. Це був 29-річний корабельний кухар Гаррісон Окене, який майже три доби провів у невеликій повітряній кишені.
Катастрофа сталася рано-вранці
Jascon 4 працював біля нафтової платформи приблизно за 30 кілометрів від узбережжя Нігерії. Буксир допомагав стабілізувати нафтовий танкер, коли вранці 26 травня його почало сильно розгойдувати хвилями. Близько п'ятої години судно раптово перекинулося.
У цей момент Гаррісон Окене перебував у туалеті. За його словами, все сталося настільки швидко, що члени екіпажу практично не мали часу вибратися назовні. Він відкрив двері й намагався знайти шлях до аварійного виходу, але вода вже стрімко заповнювала внутрішні приміщення. Окене бачив, як кількох його товаришів потоком винесло з корабля.
Буксир перевернувся догори дном і затонув. На дні його корпус лежав у перевернутому положенні, тому звичне планування судна стало пасткою: підлога опинилася над головою, меблі зірвалися зі своїх місць, проходи були затоплені та завалені предметами. Видимість усередині практично дорівнювала нулю.
Невелика кишеня повітря врятувала йому життя
Потоки води занесли Окене в одну з внутрішніх частин судна. Він пересувався затопленими приміщеннями, поки не знайшов місце, де під перевернутим корпусом залишилося повітря.
Повітряна кишеня була зовсім невеликою – приблизно 1,2 метра заввишки. Вода заповнювала більшу частину приміщення, тому чоловік не міг нормально стояти чи лежати. Значну частину часу він перебував у воді, тримаючи голову в просторі, де ще можна було дихати.
Над ним знаходився тридцятиметровий шар океану, а навколо лежав затонулий металевий корпус. Самостійно піднятися на поверхню він не міг. Навіть якби вдалося знайти вихід, спроба виринути з такої глибини без спорядження була б надзвичайно небезпечною.
Окене залишалося лише чекати.
Майже повна темрява і холод
Усередині корабля не було освітлення. Чоловік сидів у темряві, майже без їжі та з мінімальною кількістю питної води. Температура води поступово охолоджувала його тіло, а рівень води в приміщенні міг змінюватися.
За словами Окене, найважче було усвідомлювати, що поруч знаходяться загиблі члени екіпажу. Він чув звуки у воді та згодом розповідав, що розумів: навколо лежать тіла його товаришів. Чоловік був переконаний, що рано чи пізно повітря закінчиться або приміщення повністю затопить.
Він молився і намагався якомога менше рухатися, щоб зберігати сили. Окене пізніше згадував сильний холод, спрагу та страх, що вода продовжить підніматися.
Чому повітря не закінчилося
Саме існування повітряної кишені пояснюється тим, що корабель затонув у перевернутому положенні. Частина повітря залишилася замкненою у внутрішніх приміщеннях корпусу і не могла швидко вийти назовні.
Проте виживання Окене протягом приблизно 60 годин усе одно було винятковим. У замкненому просторі людина не лише витрачає кисень, а й видихає вуглекислий газ. З часом саме накопичення CO₂ могло стати смертельно небезпечним навіть раніше, ніж повністю вичерпався б кисень.
Імовірно, повітряна кишеня була пов'язана з іншими порожнинами всередині корпусу, що збільшувало фактичний обсяг доступного повітря. Крім того, частина газів могла розчинятися у воді. Точний механізм, який дозволив Окене протриматися так довго, встановити складно, але сам факт його виживання підтверджений рятувальниками.
Водолази шукали вже не живих людей
Через два з половиною дні після катастрофи до Jascon 4 спустилася команда професійних водолазів. На той момент шанс знайти когось живим вважався практично нульовим.
Операція фактично перетворилася на пошук і підняття тіл загиблих. Водолази проникали в перевернутий корпус, пересуваючись вузькими проходами в майже повній темряві та мулі.
Один із них, Тоні ван Херден, обстежував внутрішні приміщення корабля. Під час занурення він побачив перед собою людську руку. Спочатку водолаз вирішив, що натрапив на тіло чергового загиблого моряка.
Він простягнув руку, щоб схопити її.
І рука раптом почала рухатися.
Момент порятунку потрапив на відео
Окене побачив світло водолазного ліхтаря і кинувся до нього. На записі з камери рятувальника видно момент, коли рука чоловіка з темряви хапає водолаза.
Для рятувальної команди це було повною несподіванкою. Вони працювали в затонулому кораблі вже понад дві доби після аварії й не очікували зустріти там живу людину. Ван Херден пізніше розповідав, що спочатку навіть злякався, бо був упевнений, що торкається тіла.
Саме відеозапис зробив історію Окене відомою у всьому світі. На кадрах видно, як рятувальники розуміють, що перед ними не тіло загиблого, а живий член екіпажу.
Проте просто витягнути його на поверхню було неможливо.
Після 60 годин під водою не можна було просто підняти його нагору
За час перебування на глибині близько 30 метрів організм Окене фактично опинився в умовах підвищеного тиску. Його тканини поступово насичувалися розчиненими газами, насамперед азотом.
Якби рятувальники одразу підняли чоловіка на поверхню, різке зменшення тиску могло спричинити важку декомпресійну хворобу. У крові та тканинах могли утворитися бульбашки газу, здатні пошкодити судини, нервову систему та внутрішні органи.
Тому Окене дали водолазне спорядження та доставили до спеціальної водолазної системи. Після виходу із затонулого корабля він провів ще приблизно 60 годин у декомпресійній камері, де тиск поступово знижували до нормального атмосферного рівня.
Він був єдиним, хто вижив
На борту Jascon 4 перебували 12 членів екіпажу. Гаррісон Окене став єдиною людиною, яку знайшли живою. Решта моряків загинули.
Його перебування під водою тривало приблизно 60 годин, тобто близько двох із половиною діб. Весь цей час він знаходився всередині перевернутого корпусу судна на глибині приблизно 30 метрів.
Після порятунку фізичний стан чоловіка вдалося стабілізувати, але психологічні наслідки залишилися. Окене розповідав, що після повернення додому інколи прокидався з відчуттям, ніби його ліжко знову занурюється у воду. Йому снився затонулий корабель, і він прокидався з криком.
Після катастрофи він усе ж повернувся до моря
Спочатку Окене заявляв, що більше не хоче працювати на морі. Після пережитого це здавалося цілком природним рішенням.
Проте його історія отримала несподіване продовження. Згодом він вирішив навчитися професійного дайвінгу. Людина, яка випадково провела майже три доби під водою без водолазної підготовки, пізніше сама стала комерційним водолазом.
Це зробило історію ще більш незвичайною: місце, яке мало стати для нього могилою, зрештою стало частиною його нової професії.
Чому історія Гаррісона Окене настільки унікальна
Його врятувала рідкісна комбінація обставин. Корабель ліг на дно догори корпусом, усередині збереглася достатньо велика повітряна кишеня, приміщення не затопило повністю, а рятувальники змогли проникнути саме в ту частину судна, де він знаходився.
Але навіть за цих умов Окене потрібно було витримати близько 60 годин у холодній воді, темряві та замкненому просторі, не знаючи, чи хтось узагалі прийде на допомогу.
Найвражаючіший момент цієї історії стався тоді, коли водолаз, який спустився на дно шукати загиблих, простягнув руку до нерухомої долоні – і вона раптом схопила його у відповідь. Через майже три доби після загибелі Jascon 4 затонулий корабель усе ще мав одного живого члена екіпажу.
Немає коментарів:
Дописати коментар