26 цікавих фактів про Монблан

 

Монблан – найвища вершина Альп, розташована на межі Франції та Італії. Його засніжені схили стали місцем важливих подій в історії альпінізму, а навколишні долини – відомими центрами гірського туризму. За впізнаваним краєвидом стоять історії наукових експедицій, складних сходжень та інженерних проєктів. Пропонуємо познайомитися з Монбланом ближче через добірку з 26 цікавих фактів.

1. Монблан є найвищою горою Альп і Західної Європи, але не всієї Європи за поширеним визначенням її меж, яке включає частину Кавказу. Ельбрус на Кавказі сягає 5642 м і значно перевищує альпійську вершину.
2. Під час вимірювання у вересні 2023 року висота Монблану становила 4805,59 м. Це результат конкретного вимірювання снігової вершини, а не незмінна характеристика гори.
3. Найвища точка Монблану утворена снігом і льодом, а не відкритою скелею. Товщина та форма цієї верхівки змінюються під впливом опадів, вітру й танення, тому змінюється і виміряна висота.
4. Масив Монблану простягається територіями 3 країн – Франції, Італії та Швейцарії. Сама головна вершина розташована у французько-італійській прикордонній зоні, а швейцарська частина масиву лежить далі на північний схід.
5. Французька назва Mont Blanc означає «біла гора». Італійською вершину називають Monte Bianco, і значення цієї назви таке саме.
6. Найвідоміші міста біля Монблану – французький Шамоні та італійський Курмайор. Вони розташовані по різні боки масиву й слугують основними центрами для туристів, лижників та альпіністів.
7. Значну частину масиву Монблану складає граніт, який утворився внаслідок застигання магми глибоко в земній корі. Наявність цієї породи не означає, що Монблан був вулканом.
8. Перше задокументоване сходження на Монблан відбулося 8 серпня 1786 року. Вершини досягли місцевий мисливець і шукач кристалів Жак Бальма та лікар Мішель-Габріель Паккар.
9. У 1760 році швейцарський природознавець Орас Бенедикт де Соссюр запропонував винагороду за знаходження шляху на Монблан. Сам учений піднявся на вершину в 1787 році й проводив там наукові спостереження.
10. Першою жінкою, яка піднялася на Монблан, стала Марі Параді з долини Шамоні. Її сходження відбулося 14 липня 1808 року за допомоги супутників і провідників.
11. Перше зимове сходження на Монблан здійснили 31 січня 1876 року. Серед учасників була британська альпіністка Ізабелла Стратон, яка піднімалася разом із гірськими провідниками.
12. На французькому боці масиву Монблану лежить Мер-де-Глас – найбільший льодовик Франції. Його назва перекладається як «море льоду», а сам льодовик поступово втрачає довжину й товщину.
13. Льодовик Боссон спускається з високих схилів Монблану в бік долини Шамоні. На його поверхні утворюються численні тріщини та сераки – великі крижані брили й вежі, які можуть раптово обвалюватися.
14. Маршрут через хребет Гуте належить до найпопулярніших шляхів на Монблан. Попри поширеність, він потребує акліматизації, спорядження для пересування снігом і льодом та вміння оцінювати гірські небезпеки.
15. Сучасний гірський притулок Гуте на маршруті до Монблану відкрили у 2013 році. Він розташований на висоті близько 3835 м і розрахований на 120 місць.
16. На вершині Монблану атмосферний тиск становить приблизно 55 % від тиску на рівні моря. Частка кисню в повітрі майже не змінюється, але через розрідженість повітря з кожним вдихом організм отримує його менше.
17. Однією з небезпечних ділянок маршруту Гуте є Великий кулуар – крута улоговина, яку потрібно перетнути. Тут трапляються каменепади, а потепління та відтавання мерзлих тріщин у скелях можуть посилювати небезпеку.
18. Канатна дорога з Шамоні дозволяє піднятися на Егій-дю-Міді – вершину масиву Монблану заввишки 3842 м. Сполучення з верхньою станцією відкрили у 1955 році, і звідси можна побачити головну вершину зблизька без сходження на неї.
19. Трамвай Монблану – зубчаста гірська залізниця, верхня станція якої Нід-д’Егль розташована на висоті близько 2372 м. Додаткова зубчаста рейка допомагає поїзду долати круті підйоми.
20. Під масивом Монблану проходить автомобільний тунель завдовжки приблизно 11,6 км. Його відкрили у 1965 році для сполучення між Францією та Італією.
21. У березні 1999 року в тунелі під Монбланом сталася пожежа, унаслідок якої загинули 39 людей. Після катастрофи тунель закрили для масштабного переобладнання й знову відкрили у 2002 році.
22. Пішохідний маршрут «Тур Монблану» огинає масив через Францію, Італію та Швейцарію. Його довжина становить приблизно 170 км залежно від обраних варіантів, а сходження на вершину до маршруту не входить.
23. Від 2003 року навколо Монблану проводять ультрамарафон UTMB. Основна дистанція має довжину близько 170 км із сумарним набором висоти приблизно 10 000 м, тому випробовує не лише швидкість, а й витривалість бігунів.
24. У 1893 році на сніговій верхівці Монблану спорудили обсерваторію за ініціативою астронома П’єра Жансена. Рух снігу й льоду поступово зробив будівлю непридатною для роботи, і в 1909 році її залишили.
25. У 1950 та 1966 роках на схилах Монблану розбилися 2 пасажирські літаки авіакомпанії Air India. Льодовики зберегли частину уламків і речей, які згодом почали з’являтися на поверхні під час танення та руху льоду.
26. У 1924 році Шамоні біля підніжжя Монблану приймав змагання, які згодом офіційно визнали першими зимовими Олімпійськими іграми. Місто стало важливим осередком зимового спорту задовго до появи сучасних великих гірськолижних курортів.

Монблан поєднує природну величину Альп з історією дослідження високих гір. Зміни його снігової вершини та льодовиків показують, що навіть знайомий гірський краєвид не залишається незмінним. Побачити масив можна з долин, оглядових майданчиків і пішохідних маршрутів, тоді як сходження на найвищу точку потребує серйозної підготовки та поваги до гірських умов.