Егюй дю Міді (Aiguille du Midi) – найвища канатна дорога в Європі. Туди є підйом тільки на канатці або досить складними альпіністськими маршрутами. А також від неї (а точніше від плато поряд) стартує один із популярних маршрутів на вершину Монблана – Три вершини. Ми вже знали, що маршрут може бути зараз після шторму і з сильним вітром лавинонебезпечний, але все ж таки вирішили подивитися все на власні очі і уточнити у притулку Космік. Вони таки ближче до місця дій. Та й просто переночувати на 3500м непогано.
Отже, трохи офіційно інформації про Егюй дю Міді. З центру Шамоні найвища канатна дорога в Європі за 20 хвилин підніме вас на станцію Aiguille du Midi, прямо на оглядовий майданчик на висоту 3842 м звідки відкривається чудовий краєвид на могутній Монблан. Егюй дю Міді з його висотою 3777 м і виступаючими терасами пропонує 360-градусну панораму на всі французькі, італійські та швейцарські Альпи. Варто розуміти, що поїздка Aiguille du Midi і назад займе у вас як мінімум пару годин, включаючи час в дорозі і проведений на вершині. У пікові дати у зв'язку зі збільшенням кількості відвідувачів цей час може збільшитися, причому значно збільшиться.
Природно, на верхній станції є безліч розваг для туристів:
- Крок у прірву – 21 грудня 2013 року на вершині Aiguille du Midi відкрився новий проект. Любителі полоскотати собі нерви можуть зробити «крок у прірву» — у скляну кімнату, що висить у повітрі на сталевому каркасі. Прозорі стіни, підлога та стеля повною мірою передадуть відвідувачам відчуття ширяння у повітрі.
- Ресторани - кафетерій та сувенірний магазин працюють на станції цілий рік. Влітку в ресторані «3842 m» ви можете відпочити та скуштувати традиційні савойські страви у вельми незвичайній обстановці та на відповідній висоті.
- Панорамна гондольна канатна дорога - піднявшись на Aiguille du Midi влітку можна покататися канатною дорогою над льодовиками Білої Долини через кордон з Італією до вершини Pointe Helbronner. Панорамний витяг працює з травня до середини вересня (залежно від погодних умов).
- Plan de L'Aiguille - канатна дорога із Шамоні на Aiguille du Midi складається з двох секцій. Проміжна станція на висоті 2310 м, Plan de l'Aiguille - це відправна точка для трекінгових літніх маршрутів північним балконом (Balcon Nord) до Монтенвера. За п'ять хвилин від станції в притулку Refuge du Plan можна зупинитися для обіду та відпочинку.
Якщо ви збираєтеся відвідати Егюй-дю-Міді в екскурсійних цілях не забудьте підготуватися. І йдеться не лише про заздалегідь куплені квитки. Навіть якщо у вас Mont Blanc Pass це ще не факт, що прийшовши до канатної дороги, ви відразу поїдете нагору. У ясний день черга може розтягнутися на 1-3 години. І якщо у вас перепустка, то потрібно отримати спеціальний Boarding Pass, на якому буде вказано номер кабінки на якій ви поїдете. Boarding Pass можна отримати в інфо кабінках, розташованих на площі перед витягом.
Далі варто пам'ятати, що ви з літнього Шамоні потрапляєте у майже зимові умови на висоті 3800м. хвилин). Ще поцікавтеся прогнозом погоди заздалегідь, адже в другій половині дня у горах з'являється хмарність. Звичайно хмари, що пропливають нижче вас, можуть бути дуже красиві, але якщо хмарами затягнуто все і далі 20 метрів нічого не видно, то...
Отже, всі черги позаду, шлях на підйомнику теж і ми на верхній станції. Так як людей дуже багато, а вже 2 години дня всім, хто знову приїжджає, роздають номер кабінки на якій вони повинні поїхати вниз. Але ми залишаємося нагорі і нам він не потрібен.
Прогулялися оглядовими майданчиками, подивилися на гори з усіх боків, побачили вихід на популярний скельно-льодовий маршрут від хатини Космик. І ось ми на майданчику перед виходом на вузький гребінець, який веде на плато внизу Col du Midi. Саме там ми плануємо ночувати. Гребінець вражає вузький, сніжний, круті урвища з двох боків і суворі замучені альпіністи, обвішані залізом приходять по ньому.
А в нас немає стільки заліза, та й виглядаємо ми не так суворо, але йти треба... Гребінець пробігли швидко – він виявився цілком легким та зовсім не довгим. Єдине, треба бути обережним, сходячи зі стежки, коли пропускаєш когось. Вже трохи пізніше прогулюючись плато і навколишні вершинки, ми побачили, що більшість "заліза", яким обвішані "альпіністи" (насправді часто це клієнти) не сильно те і використовується.
І ось ми на Col du Midi. Вже стоять кілька наметів, але вони дуже розкидані по плато. Ми ж знаходимо вже відкопаний майданчик під два намети з місцем під кухню та туалетом. Поставили намет. Пообідали. Час і сходити кудись.
Насамперед прямуємо до притулку Космик - нам треба ще раз дізнатися думку щодо лавинонебезпеки схилу Монблан дю Такуль. Саме з підйому на нього починається маршрут. Виглядає підйом суворо з тріщинами та наддувами, але виглядає не надто лавинонебезпечно, але це збоку... Плюс дивиться стежка і кілька людей. Але... у Косміці нам кажуть, що з таким вітром (зараз він сильний, але за прогнозами може бути до 70 км/год) і після свіжого снігу лавинонебезпека дуже висока. При питанні про людей на маршруті: буває людям щастить буває ні, цим поки що щастить, а ось минулого року не пощастило і дещо вирушили до лікарні, а один прямо на цвинтар. Примушує замислитись... Але вершина манить, і схил виглядає так цікаво і так хочеться піти, залишаємо остаточне рішення на вечір і йдемо прогулятися на невеликий пухир поруч.
Пухир цілком собі симпатичний, досить крутий, зі сніговими наддувами і чудовим видом на Білу Долину. Шлях до намету долаємо швидко. І починаємо готувати вечерю, за приготуванням знову спливає питання йдемо чи ні. Складне питання, складна багатогранна проблема, а ухвалити рішення треба тут і зараз... І часу зачекати на погоду немає - сьогодні п'ятниця, а в понеділок їхати.
Складно, болісно складно приймати рішення, що на гору не йдемо, хоч і стоїть сонячна погода, але ризик високий. І ми вирішуємо наступного дня спускатись. А потім швидкий Паша спробує встигнути сходити на Монблан класикою, де немає такої лавинної небезпеки.
А поки ми гуляли до нас підселилася пара іспанців, які дуже погано розмовляють англійською, зате приперли нагору пиво...
Ніч пройшла добре та досить тепло. На ранок була така сама сонячна погода, на маршруті було видно кілька зв'язок. І знову непотрібні думки лізли в голову, а може, а все-таки... Але ми втрималися, сходили погуляти ще на один пупир і пішли на Егюй-дю-Міді. Адже нам ще їхати вниз, перезбирати рюкзак Паші і відправляти його на останньому поїзді Монблан нагору.
Звичайно ж, ми не встигли пройтися і по половині маршрутів, які починаються на Егюй дю Міді або в околицях, але якщо ви вирішите пройти все або просто спланувати маршрут, то нижче ви знайдете посилання на схему регіону.
Оцініть статтю:
оцінок: 2
Підписаться на новини:
або на розсилку Subscribe.ru
Немає коментарів:
Дописати коментар