Цьогоріч туроператори заманюють клієнтів на Середземноморське узбережжя Єгипту, де традиційно влітку відпочивають араби – та, попри ідеальний о цій порі клімат, задля вдоволення потреб європейців єгиптянам на півночі ще багато над чим треба працювати.
Традиційно найпопулярнішими напрямками у Єгипті є зони на узбережжі Червоного моря – Шарм-ель-Шейх, Марса-а-лам і Хургада. Подорожувальники, які хоча б раз відвідували ці популярні туристичні місцини, думають, що майже повністю відкрили для себе країну фараонів і зрозуміли її головні "фішки" - величезні готелі Ultra All Inclusive, наче оази у пустелі, кришталево чисте море з неперевершеним підводним світом, що нагадує акваріум, близький до ідеального сервіс (якщо обирати готелі 5*). Втім, окрім очевидних переваг, ці курорти мають і спільний недолік: неймовірну спеку влітку.
Але є й інший Єгипет – північне узбережжя країни із виходом до Середземного моря, яке традиційно вважалося місцем відпочинку для заможних єгиптян та вихідців з інших арабських країн. З недавнього часу інвестори з ОАЕ та Туреччини активно просувають цю частину країни саме для європейських гостей (мовляв, море в червні-липні тепліше, ніж в Італії, а ціни нижче, ніж у Греції), й, зокрема, українців.
УНІАН відвідав преміальний північний курорт Єгипту – Ель-Аламейн, який український туроператор Join Up! нещодавно додав до свого портфелю, та склав перелік "плюсів" та "мінусів" цього напрямку.
Середземноморська перлина
Найголовніша перевага Ель-Аламейну, що робить його вдалим вибором для відпустки влітку – клімат. На відміну від решти Єгипту, де літні місяці вважаються низьким сезоном через виснажливу спеку (45+), на північному узбережжі саме літо є найкращим часом для відпочинку. Тому, власне, цей напрямок полюбляють заможні єгиптяни, що тікають від нестерпного сонця у Каїрі та Асуані.
Температура повітря тут нагрівається до комфортних 28-30 градусів, а море наприкінці червня вже гарно прогріте до 26-27-ми. Цього достатньо, аби охолонути, але при цьому не здригатися від надто різкого контрасту, входячи у воду.
Щоправда, попри доволі комфортну температуру повітря, не варто недооцінювати силу місцевого сонця – воно у цих широтах підступне, навіть у ранкові години. Авторка цих рядків, на жаль, у перший же день відпочинку проігнорувала старе добре правило й не одразу скористалася сонцезахисним кремом. Результат – строкаті опіки, які нагадували про себе майже до кінця відпустки й стали не бажаним "сувеніром" з поїздки. Тож бережіть свою шкіру від ультрафіолету – сонце в Ель-Аламейні не жартує.
Що цікаво, сезон у цій частині Єгипту триває з квітня по жовтень, в інші місяці для пляжного відпочинку тут занадто холодно.
Історичний центр
Інша очевидна перевага нового курорту – його розташування. Він знаходиться поблизу старовинної Александрії та відносно недалеко від Каїру. Що робить цю локацію ідеальною для людей, які бажають присвятити свій відпочинок не лише сонцю та морю, але й вивченню старожитностей та чудес світу: величних пірамід, легендарного сфінкса та старовинного форту Кайт-Бей, на місці якого раніше височів Александрійський маяк.
Власне, відвідуванню історичних пам’яток країни фараонів переважно і була присвячена поїздка групи журналістів з України, Польщі та Румунії, серед якої опинилася і кореспондентка УНІАН.
Першим ділом по прибуттю на славнозвісне північне узбережжя ми відвідали Александрію – давню столицю і культурний центр Єгипту, історія якого налічує понад 2300 років. Місто фантастичних контрастів, архітектура якого зазнала впливу багатьох цивілізацій. Тут античні римські колони мирно сусідять з арками та міноретами мечетей, а обшарпані французькі вілли виходять своїми високими вікнами безпосередньо на східні базари: гамірні, яскраві, сповнені пахощів спецій. Все це – у легкому безладі, з притаманним східним недбальством та хаотичністю. Але саме ця еклектика і робить місто по-справжньому живим, не схожим ні на яке інше.
Впродовж екскурсії ми відвідали чотири основні локації.
Найголовніша пам’ятка Александрії - славнозвісна фортеця Кай-Бей, що стала своєрідним продовженням Фароського маяку. Збудована вона була у 15 сторіччі буквально на місці одного з Семи чудес світу, й для її зведення використовувалися ті самі блоки, що залишилися від легендарної споруди.
Друге туристичне місце, яке нам випала нагода відвідати – коптська церква Святого Марка, що вважається одним з трьох найдавніших храмів у світі. Вважається, що з’явилася вона на місці каплиці, а до того – будиночка, збудованого Святим Марком – одним з учнів Христа, апостолом-євангелістом, який оселився там і проповідував християнство у Єгипті. Хоча церква не раз руйнувалася загарбниками, її постійно відновлювали, розширюючи, але при цьому намагаючись зберегти окремі історичні елементи. Там Святий Марк і похований – разом з усіма патріархами Єгипетської православної церкви.
Десь неподалік, згідно історичних документів, знаходиться і могила Олександра Македонського – але точна її локація наразі невідома вченим.
І, наостанок, славнозвісна Александрійська бібліотека – масштабна округла будівля, на фасаді якої зобразили букви, символи та ієрогліфи понад 100 мов різних народів. Раніше на місці цієї будівлі знаходилося найдавніше книгосховище, зведене ще до нашої ери. Стародавня пам’ятка не збереглася – її підпалили ще на стику тисячоліть. Проте вже на початку 21 сторіччя бібліотеку збудували на цьому місці наново і зробили з неї справжній арт-об’єкт.
Об’єкт дійсно визначний і величний, гіди з гордістю повідомляють про те, що книгосховище вміщує майже 8 мільйонів друкованих примірників. Правда, чомусь знічуються, варто їм зауважити, що у Вернадці в Києві доступні 15 мільйонів книжок.
Окрім Александрії, туристи мають змогу побачити й інші перлини Стародавнього Єгипту: стародавні піраміди, загадкового Сфінкса та один з найцінніших музеїв світу у Каїрі. З північного узбережжя дістатися столиці Єгипту значно зручніше: якщо з популярної Хургади доводиться вирушати на екскурсію вночі, аби прибути в столицю зранку (з Шарм-ель-Шейха подібні екскурсії взагалі пропонуються лише літаком), то з Аламейну поїздка триває комфортні три години.
Але є один нюанс: влітку у Каїрі панує нестерпна спека, а сонце буквально випалює шкіру. Під час нашої поїздки температура там сягнула 49 градусів. Тому, якщо ви погано переносите спеку, можливо, варто відкласти знайомство з фараонами до осені-зими.Розкіш – як у палаці, сервіс – як в профсоюзному санаторії
Оскільки північне узбережжя Єгипту традиційно було орієнтоване на туристів з арабських країн, які цінують даний напрямок за м'який літній клімат, це не могло не позначитися на специфіці сервісу. І це викликає певний культурний дисонанс, бо рівень обслуговування не завжди відповідає очікуванням вибагливих європейських подорожувальників.
Під час поїздки ми поселилися у двох готелях, обидва з яких належать до розкішної родини Rixos: Rixos Montaza Alexandria 5* та Rixos Premium Alamein 5*.
Перший - Rixos Montaza Alexandria – розташований у Александрії (що дуже зручно для тих, хто бажає присвятити якомога більше часу вивченню цього історичного міста), у квітучому саду, поблизу однієї з найголовніших пам’яток – палацу Монтаза, що є резиденцією тубільського президента. Звучить заманливо, чи не так?
Це невеликий двоповерховий готель клубного типу, у якому балкони номерів виходять безпосередньо на море, що розташувалось від них у ста метрах. Завдяки цьому ви можете не закривати двері балкону та насолоджуватися шумом морського прибою навіть уночі (якщо, звичайно, вам не заважатимуть галасливі сусіди - нам із ними, на жаль, не пощастило).
Номери оформлені зі смаком, у найкращих люксових традиціях. Рум-сервіс також заслуговує на впевнену "п’ятірку з плюсом": кожного дня прибиральники не лише бездоганно наводили лад, а й залишали креативні фігури з рушників - одного разу навіть доповнені живими квітами.
Але не все у цьому готелі було бездоганно. Ба більше, деякі прояви йшли врозріз з візуальною розкішшю та не в’язалися зі звичним п’ятизірковим відпочинком у більш знайомих нашим туристам єгипетських локаціях.
Так, значна частина персоналу не знала англійської мови та спілкувалася виключно арабською. Сервіс у ресторані та на барах (за виключенням одного, найвіддаленішого) був неймовірно повільним та подекуди дивним. Бармени не знали на пам’ять рецепти коктейлів, зазначених у невеликому меню, і подовгу кудись телефонували та арабською мовою перепитували інгредієнти та послідовність змішування. В обід та на вечерю головний ресторан в готелі працює у режимі а-ля карт, проте меню дуже обмежене – та навіть з цього вузького кола позицій кухня могла приготувати… не усі страви. Хоча, заради справедливості, усе, що ми спробували, було смачним.
Але найбільшим нашим розчаруванням, на превеликий подив, виявилося… море. Через близькість до загальних міських пляжів, воно було брудним – на рівні Затоки чи Євпаторії 90-х. І це не перебільшення: до берегу повсякчас прибивало пакети, шмаття пластику, чиїсь ланч-бокси та водорості. Через що ми нерідко жартували, що приїхали до "матінки" Одеси, щоправда, морські міни попід берегом не плавають – і то добре.
Сервісу на пляжі, безпосередньо у зоні перед номерами, не було. Тож якщо вам до вподоби, коли спритні офіціанти жваво підносять охолоджені напої прямо до шезлонга, доведеться пройтися до найвіддаленішої пляжу. Саме там знаходиться єдиний пляжний бар готелю, сервіс якого приємно нас потішив та пом’якшив попередні враження. Офіціанти з цієї зони також обслуговують лежаки, розміщені неподалік.
Альтернативою брудному морю може стати великий зручний басейн, який у цьому готелі доволі просторий та помітно новий. Протестували ми і його – але він був… порожнім. Одинокий рятувальник ховався від пекучого сонця під парасолькою, а бармен на місці роботи – у мальовничому барі-острівці посеред басейну – так за три дні і не з’явився. Хоча барну стійку щодня прикрашали кілька готових яскравих коктейлів, скуштувати їх ми не ризикнули – бо, схоже, ці напої чекали на гостей вже не перший тиждень.
Тому загальні враження виявилися змішаними. Можливо, готель лише нещодавно відкрив свої двері, і тому працював не на повну потужність. Сподіватимемось, з плином часу сервіс покращиться.
…Проте, як виявилося, деякі незвичні для нас особливості притаманні сервісу на усьому північному узбережжі Єгипту.
П’ять зірок із сюрпризами
Якщо перший готель був доволі тихим, спокійним та майже порожнім, то другий - Rixos Premium Alamein 5* - виявився його повною протилежністю: яскравим, гамірним із максимальною завантаженістю. Він розташувався у згаданому вище містечку Ель-Аламейн, що лише у 40 хвилинах їзди від Александрії, де ми зупинилися до того.
На відміну від більшості єгипетських готелей, територіально цей курорт пішов не вшир, а вгору: це шість хмарочосів на 25 поверхів (частину будівель займають апартаменти).
На території Rixos Premium Alamein 5 розташувалися кілька басейнів, включно з навіть критим та басейном на даху 4-го поверху із видом на море, величезною кількістю барів, ресторанів а-ля карт, великою сценою для вечірніх розваг та, звісно, широкою лінією пляжу.
Саме пляж персонал готелю називає своєю головною атракцією, і має рацію. Головною принадою усього Ель-Аламейну є надзвичайно красивий лазурний колір моря, який дійсно відповідає відтінку, який зображують на усіх рекламних листівках та брошурах.
Забігаючи наперед – зблизька море не таке романтичне і, знову ж таки, бруднувате.
Серед інших очевидних переваг готелю: харчування. Тут дійсно готують дуже різноманітно та смачно. Свіжі восьминоги, кальмари, велетенські креветки, широкий вибір дорогого європейського алкоголю – у цьому ель-аламейнський Rixos відповідав типовим очікуванням людини, яка звикла до барів і кухні Rixos.
Проте, от, обслуговування номерів у цьому готелі виявився значно гіршим, ніж у його попередника. Та й самі номери не виділялися розкішшю.
У найперший же день, за приблизно півгодини після заселення, до нас у кімнату завітав прибиральник – аби, як можна здогадуватись, привітатися. Проте він наполегливо говорив арабською, ані слова не розумів англійською і, очікувано, розмова не клеїлася.
Зі своїми обов’язками він справлявся також посередньо. Щойно ми заселилися, з’ясувалося, що у номері відсутні усі засоби гігієни у стаціонарних дозаторах (вочевидь, перед нами відпочивали туристи з Росії, - яких, як не прикро, на курорті виявилось багато, - що не полінувалися зцідити усе це добро у баночки і повезти додому). Після нашого "жестового" звернення прибиральник начебто щось долив… але чомусь забув про кондиціонер для волосся. До кінця нашого відпочинку ми того кондиціонеру так і не побачили.
З прибиранням також були нюанси. У перший вечір авторка цих рядків убила муху, що залетіла крізь відчинене вікно, і поклала її застиглий труп на підвіконні. Тільце комахи розділило відпочинок з нами аж до кінця відпустки – можливо, перейшовши у спадок наступним гостям. Спочивай з миром, сусідко…
Інших журналістів з нашої групи теж чекали сюрпризи. Наприклад, одну з українських колег поселили до просторого номеру на 17 поверсі із панорамними французькими вікнами, з яких відкривався вражаючий вид на територію готелю і море. Проте вікна були настільки брудними, що складалося враження, ніби їх не мили жодного разу з моменту відкриття готелю.
Крім того, у номерах були відсутні халати (можливо, їх видають за запитом на ресепшені, проте ми не уточнювали). І традиційний для усіх єгипетських готелів атрибут – кумедні фігурки з рушників, які дбайливо з’являються у номерах відпочивальників після кожного прибирання – цьому Rixos не притаманний. Прибиральники лінувалися їх робити навіть після щедрих чайових.
Парадоксальне море і переоцінені кабани
Як ми вже зазначали, колір моря у цих широтах просто фантастичний. Завдяки світлому піску і ясному небу, що віддзеркалюється у воді, створюється ефект досконалої лазурної гладі, яку нерідко порівнюють за відтінком з Мальдівами.
Однак, таке порівняння все ж буде перебільшенням, бо, на жаль, враження псує сміття, яке інколи підпливає до лінії берега. Пізніше ми зрозуміли, у чому справа – потужний морський бриз періодично здуває серветки, пусті банки зі столиків ресторанів, що розташувалися на пірсі, перпендикулярно до пляжної лінії. Проте, якби персонал готелю дбайливіше ставився до своєї головної принади та одразу піднімав усе, що впало на підлогу, такого ефекту не було б.
Все ж місцеві працівники не навчені доглядати за морем, як це роблять їхні колеги з узбережжя Червоного моря.
Ба більше, одного разу авторка цих рядків підбігла до моря, аби дістати великий шмат чорного пластику, який прибивали до берега потужні хвилі. Рятувальник спостерігав за цим процесом із подивом та щирим нерозумінням. Після цього стало зрозуміло, що прояви такої свідомості у цих широтах позбавлені жодного сенсу.
Втім лінія пляжу у цьому готелі доволі широка і зручна, з великою кількістю лежаків з парасольками, яких вистачає гостям навіть у час максимальної перевантаженості готелю.
За окрему доплату гостям доступна навіть приватна частина пляжу з кабанами, у пару до яких йдуть по три лежаки безпосередньо у лінії моря. Проте, порівняно з іншими – не лише єгипетськими – готелями, цей сервіс коштує непомірно дорого і абсолютно не вартує своєї високої ціни.
Для охочих відпочити на пляжі із приватним люксом доступні два пакети: по 100 та 150 доларів за одну особу (для порівняння, у решті готелів, де нам випадала змога затестувати цей сервіс, ціна складала 25-30 доларів за усю кабану, незалежно від кількості людей, і якість сервісу була на кілька голів вище).
У максимальний пакет входить бронь, власне, кабани із м’яким зручним матрацом та подушками, лежаки у метрі від моря, власний офіціант з індивідуальним обслуговуванням з бару та ресторану, тарілка фруктів та пляшка італійського ігристого (Fragolino, хоча і називають тут його більш преміальним словом "просекко"). Дешевший пакет відрізняється тим, що кабана у такому випадку доступна без матрацу, і не включена пляшка вина.
Звучить привабливо, хоч і задорого. Проте на ділі сервіс виявився ще гіршим – повільнішим – ніж на загальному пляжі: ми годинами чекали, доки хтось з офіціантів зверне на нас увагу та прийме замовлення. Потім стільки ж чекали на наші коктейлі. Після кількох емоційних зауважень місцевому менеджеру до нас таки підійшов спритний юнак і пообіцяв навідуватися кожні двадцять хвилин. Але вистачило його ентузіазму буквально на 3 візити, після чого він зник, щойно встигнувши прийняти замовлення на обід. Згодом з’явився інший працівник, якому ми нагадали своє попереднє прохання, але щез і він. Врешті решт ми таки дочекались своєї страви, проте щойно закінчили їсти – отримали аналогічну порцію знову: замовлення задвоїлося.
Після того, як головний кабанщик (єдиний працівник, який щиро намагався налагодити сервіс) кілька разів телефонував керівництву і навіть збігав у готель, до нас таки приставили індивідуального офіціанта, як і передбачалося програмою. Але якщо раніше сервіс шкутильгав на обидві ноги, то тепер він став надокучливим – хлопчина сів чекати у сусідній кабані і підходив до нас щоп’ять хвилин, щиро дивуючись, навіщо його викликали, якщо нам так часто нічого не потрібно…
Море також розчарувало – у найпреміальнішій зоні пляжу вхід у воду виявився найнезручнішим – гострі камінці різали стопи, а бурхливі хвилі збивали з ніг… І через те, що саме ділянка кабан розташовується найближче до ресторанів, сміття у воді плавало ще більше, ніж на "безкоштовному" пляжі.
Згодом ми здогадалися, чому, здавалося б, преміальний сервіс був таким жахливим. Окрім нас, у зоні кабан була ще одна арабська родина (решта vip-пляжу пустувала). Як ми помітили, араби жодного разу не користувалися послугами офіціанта – їм вистачило кількох пляшок води з самого ранку, потім вони самі сходили за піцою і більше нічого не потребували. Можливо, саме через цю різницю у менталітеті офіціанти не розуміли, навіщо ми потребували їхньої уваги: місцеві відпочивальники платять грубі гроші за банальну відсутність людей поруч.
Також ці арабські відвідувачі жодного разу не плавали у морі – дівчата просто сиділи у піску на краю лінії води, дозволяючи замуленим хвилям інколи огорнути їхнє тіло (спірне задоволення, але на колір і смак…). Тому й зручний вхід у воду для них, очевидно, не потрібен.
Втім, якщо готель хоче орієнтуватися на європейських туристів, їм варто було б краще дослідити європейські очікування та почати відповідати саме їм.
СПА – на п’ятірку, але якщо пощастить
Для усіх гостей готелю Rixos Premium Alamein 5 доступне СПА, у якому можна обрати тайський або єгипетський масаж, погрітися у сауні та поніжитися у джакузі.
Ми для себе обрали тайський масаж тривалістю 30 хвилин. За цей час досвідчені фахівчині з Таїланду пропрацювали ті ділянки тіла, про які ми попросили, або де вони відчули найбільше напруження. Наприклад, у моєму випадку це була спина та особливо – зона шиї та плечей.
Уважний читач пам’ятає, що у перший день відпочинку авторці цих рядків не пощастило страшенно обгоріти, і це спершу зупиняло перед масажем. Проте усі побоювання були марними – майстрині-тайки знали свою справу та професійно обробляли проблемні ділянки, даруючи довгоочікуване розслаблення та водночас не пошкоджуючи багатостраждальну шкіру.
Проте не усім учасницям нашої групи пощастило. По якійсь причині дві дівчинки, яким зробили єгипетський масаж, під кінець дня відчували страшенний головний біль. Втім, важко оцінити, чи це було спричинено саме невдалим масажем, чи якимись іншими факторами.
Тож, підсумовуючи, тайський масаж у СПА – впевнено рекомендуємо. Єгипетський – на ваш страх і ризик, якщо спробуєте – як то кажуть, залишайте відгук у коментарях.
Що ж до джакузі та сауни, хоч вони і відкриті для відвідування, але абсолютно нічим – ні за якістю, ні за охайністю, ні за просторістю – не відрізняються від аналогічних стандартних послуг середнього рівня у Києві.
Що по росіянам
Якщо давно облюбовані українцями єгипетські туристичні локації – Шарм-ель-Шейх, Хургада та Марса-а-лам – вже навчилися обслуговувати гостей з нашої країни, і у готелях, орієнтованих на європейців, російської майже не чутно (а та, яку чутно – переважно від наших російськомовних співвітчизників), то північному узбережжю країни фараонів ще є над чим працювати. Принаймні, якщо оцінювати ті готелі Rixos, у яких ми побували (адже ця мережа завжди була дружньою до росіян, які складають більшість з їхніх гостей у базовій країні бренду – Туреччині).
У Rixos Montaza Alexandria ми кілька разів чули російські пісні, які виконував музичний гурт на головній сцені (судячи з акценту, співаки теж прибули із-за порєбріка). Також російськомовні пісні можна було почути у сетах росіянки-діджейки. Проте небагаточисленні гості готелю, у своїй більшості, були арабами.
У Rixos Premium Alamein, який був щонайменше удесятеро більш завантаженим гостями, гидке "акання" було чутно часто і багато. Ведуть вони себе переважно пристойно, стяги СРСР на спідньому не носять та "Тагіл", на щастя, не волають, проте, якщо ви бажаєте відпочити від усього російського, тут це зробити буде складно.
Одного дня ми розмістилися на шезлонгах поруч із зоною для танців та інших спортивних активностей і, на наше здивування, урок йоги там проводила… росіянка російською мовою.
До того ж, якщо у Шарм-ель-Шейху та Хургаді значна частина персоналу вже навчилася вітатися з українськими гостями фразою: "Слава Україні", то тут – за щастя, аби вони знали та добре розуміли хоча б англійську. Щоправда, у платному барі, що розташувався за лінією ресторанів на пірсі та став нашим приємним відкриттям, офіціант таки промовив українське національне гасло. Як потім виявилося, у інші місяці року єгипетський бандерівець на ім’я Ваель працює на люксових курортах Хургади – і тому свою справу знає добре.
…Північне узбережжя Єгипту стане гарним вибором для людей, які бажають якомога більше часу присвятити екскурсіям, яких у портфелі українського туристичного оператора Join Up! багато на різний смак. Також конкретно Rixos у Аламейні стане ідеальним вибором для родин з дітьми – завдяки різноманітній та по-справжньому смачній кухні, пологому піщаному заходу у море, насиченій анімації, басейну з веселощами та рожевими надувними фламінго, на яких не без тіні заздрості поглядали і дорослі дівчата.
Проте ті туристи, які звикли до преміального сервісу дорогих люксових готелей більш популярних єгипетських курортів, можливо, відчують певний дисонанс.
А що ж по цінах в Ель-Аламейн? Загалом, як інформує Join Up!, вартість відпочинку стартує від 31 556 грн за особу при двомісному розміщенні за 7 ночей. До вартості входить проживання з харчуванням, залежно від обраного виду, авіаперельоти та страховка.
Вартість проживання у Rixos Montaza Alexandria 5* починається від 54 797 гривень, а Rixos Premium Alamein 5* з харчуванням Ultra ALL Inclusive – від 59 701 гривень за особу при двомісному розміщенні на тиждень.
Редакція дякує туроператору Join UP! за допомогу в організації поїздки.
Надія Бурбела, фото та відео автора
Немає коментарів:
Дописати коментар