Гордон Рамзі — всесвітньо відомий британський шеф-кухар, ресторатор, телеведучий і автор кулінарних книг. Багато людей намагаються втілити на власній кухні рецепти з його книг і кулінарних теле-шоу. Але найбільша мрія його фанів – відвідати ресторан Гордона Рамзі. Саме це нещодавно зробила фуд-блогерка Ерін Макдауелл. Своїми враженнями вона поділилася у статті для Business Insider.
Разом з подругою вона відвідала один із закладів мережі стейк-хаусів, що належить Рамзі – Gordon Ramsay Steak у готелі Harrah's в Атлантик-Сіті, штат Нью-Джерсі.
"Це був мій перший справжній візит до Атлантик-Сіті та обід в одному з ресторанів Гордона Рамзі. Зі знаменитістю пов'язані високі очікування, і ми загалом вражені, хоча й трохи виснажені у фінансовому плані", – пише фудблогерка.
Оскільки йдеться про популярний заклад, про всяк випадок столик жінки забронювали аж за тиждень.
Рамзі народився в Шотландії, але виріс в Англії, і багато його ресторанів мають виразний британський колорит. Попри те, що сам заклад розташований в самому серці США.
"Загальна естетика їдальні була затишною, але водночас сучасною. Її приглушена кольорова гама полягала в землистих зелених та синіх тонах з яскравими червоними вкрапленнями. Розкішні шкіряні сидіння та свічки на кожному столі створювали романтичну атмосферу", – розповідає фудблогерка Ерін Макдауелл.
Однак основна частина її розповіді, звісно, присвячена стравам у меню, а не інтер’єрам.
Перше, що замовили жінки – це фірмові коктейлі. Авторка розповіді взяла Supersonic G&T за 18 доларів, який є версією класичного джину з тоніком від Рамзі. Її подруга замовила British Culprit за ту ж ціну – ресторанний варіант еспресо-мартіні, приготований з ромом замість горілки.
Порадившись з офіціантом, вони замовили і першу закуску – тартар з копченої яловичини вагю за 30 доларів.
"Я велика шанувальниця цієї французької страви. Яєчний жовток був ідеально кремовим, а сам яловичий тартар мав неймовірно насичений смак. Це був, безумовно, один з найкращих тартарів з яловичини, які я коли-небудь куштувала — а я була у Парижі кілька разів", – розповідала фудблогерка, але додала, що 30 доларів було дещо забагато для зовсім маленької страви.
Далі жінки скуштували салат "Маркет Ведж" за 18 доларів, який представляв собою дві головки молодого салату айсберг, вкриті смачною вершковою заправкою з блакитного сиру Стілтон і зверху посипані скибочками червоної цибулі.
На основну страву подруги замовили найдорожчий стейк з меню за 120 доларів та бранзіно (морського окуня) за 59 доларів, обсмаженого на сковороді і поданого з кам'яними креветками, артишоками, оливками каламата, тертим фенхелем, в'яленими помідорами та лимонним бульйоном.
"Страва була чудово подана. Бранзіно мав виразний середземноморський колорит. Риба мала хрустку шкірку, зберігаючи при цьому свою ніжність. Основа страви була майже як рагу, її можна було їсти ложкою", – розповідає блогерка.
Що ж стосується 225-грамового стейка, то він трохи здивував авторку публікації.
"Я очікувала більш "мармурової" текстури. Тим не менш, смак і ніжність підкорили мене. Стейк був щедро приправлений перцем, з гарно підсмаженою скоринкою, яка змінювалася танучим у роті маслянистим м’ясом всередині. Стейк був безперечно смачним. Однак, при ціні понад 100 доларів до нього не було жодних гарнірів, окрім легкого намазування соусом та ложки цільнозернової гірчиці", – розповіла Ерін Макдауелл.
На її думку, загалом цей стейк був не набагато кращим за більш бюджетні стейки, тож вдруге вона б таке собі не замовила.
Витративши ще трохи грошей на коктейлі, жінки підрахували, що вечеря на двох стала їм у 320 доларів. Обидві вирішили, що загалом воно було того варте. Вони були не проти повернутися до ресторану знову, але замовили б іншу основну страву.
Немає коментарів:
Дописати коментар