34 цікаві факти про пеліканів рожевих

 

Рожевого пелікана легко впізнати за великим дзьобом із горловим мішком, світлим оперенням і широкими крилами. Попри масивне тіло, цей птах добре літає та вміло використовує висхідні потоки повітря. Його життя тісно пов’язане з мілководними водоймами, багатими на рибу, а полювання й вирощування пташенят часто відбуваються великими групами. Пропонуємо познайомитися з рожевими пеліканами ближче через добірку з 34 цікавих фактів.

1. Наукова назва рожевого пелікана – Pelecanus onocrotalus. Він належить до родини пеліканових, яка об’єднує 8 сучасних видів.
2. Довжина тіла дорослого рожевого пелікана зазвичай становить приблизно 140–175 см. Значну частину цієї довжини займають шия та великий дзьоб.
3. Розмах крил рожевого пелікана сягає приблизно 2,5–3 м. Широкі крила допомагають важкому птахові триматися в повітрі без постійних помахів.
4. Самці рожевого пелікана помітно більші за самок, хоча забарвленням статі загалом подібні. Великі самці можуть важити близько 15 кг, тоді як самки зазвичай значно легші.
5. Дзьоб рожевого пелікана може сягати приблизно 45–47 см завдовжки. У самців він зазвичай довший, ніж у самок.
6. Оперення рожевого пелікана переважно біле, а рожевий відтінок найкраще помітний у шлюбний період. Тому поза сезоном розмноження назва птаха не завжди здається очевидною.
7. Махові пера рожевого пелікана чорні й особливо добре помітні під час польоту. У птаха зі складеними крилами більша частина темного оперення прихована.
8. Навколо очей рожевого пелікана є помітні ділянки голої шкіри. Разом із формою голови та забарвленням крил вони допомагають відрізняти його від кучерявого пелікана.
9. У рожевого пелікана плавальною перетинкою з’єднані всі 4 пальці на кожній нозі. У качок, для порівняння, перетинка сполучає лише 3 передні пальці.
10. Природний ареал рожевого пелікана охоплює частини Європи, Азії та Африки. Птахи заселяють придатні водойми нерівномірно, утворюючи окремі гніздові скупчення.
11. В Україні рожевий пелікан трапляється насамперед на півдні, зокрема в дельті Дунаю та на причорноморських водоймах. Дельта Дунаю на території України й Румунії є важливим європейським осередком цього виду.
12. Північні популяції рожевого пелікана перелітні й на зиму переміщуються до тепліших районів. Частина африканських популяцій живе осіло або кочує залежно від рівня води та доступності корму.
13. Рожеві пелікани можуть живитися як у прісних, так і в солонуватих водоймах. Для полювання особливо зручні мілководні озера, лагуни, річкові дельти та заплави.
14. Основу раціону рожевого пелікана становить риба, а добова потреба в ній часто наближається до 1 кг. Кількість їжі змінюється залежно від розмірів птаха, його активності та періоду розмноження.
15. Горловий мішок рожевого пелікана працює як гнучка сітка для захоплення здобичі. Після вдалого кидка птах випускає зайву воду й лише тоді ковтає рибу.
16. Рожевий пелікан не використовує горловий мішок як постійну комору для запасів. Спійману рибу він зазвичай ковтає невдовзі після захоплення, а корм для пташенят переносить у травному тракті.
17. Рожеві пелікани нерідко полюють спільно, вишиковуючись півколом і зганяючи рибу на мілководдя. Узгоджені рухи групи зменшують можливість здобичі втекти.
18. На відміну від бурого пелікана, рожевий зазвичай не пірнає за рибою з висоти. Він ловить її з поверхні води, занурюючи дзьоб, голову та частину шиї.
19. На кінці верхньої частини дзьоба рожевого пелікана є загнутий гачок. Він допомагає втримувати слизьку здобич.
20. Рибу рожевий пелікан зазвичай ковтає головою вперед. Так плавці та луска менше заважають проходженню здобичі.
21. Під час тривалих перельотів рожеві пелікани використовують висхідні потоки теплого повітря. Набравши висоту по спіралі, птахи можуть довго планерувати, заощаджуючи енергію.
22. У польоті рожеві пелікани часто утворюють клин або косу лінію. Таке розташування дозволяє птахам позаду використовувати сприятливі потоки повітря, створені крилами сусідів попереду.
23. Дорослі рожеві пелікани поза колоніями переважно мовчазні. На місцях розмноження можна почути їхні низькі голосові сигнали, а пташенята активніше озиваються, випрошуючи їжу.
24. Рожеві пелікани гніздяться колоніями, у яких можуть збиратися сотні й тисячі пар. Для розмноження їм потрібні місця з мінімальним турбуванням і доступними кормовими водоймами.
25. Гніздо рожевого пелікана зазвичай розташоване на землі, часто на острові або серед заболоченої рослинності. Воно може бути неглибокою ямкою з вистилкою чи невисокою спорудою зі стебел і гілок.
26. У будівництві гнізда рожевого пелікана беруть участь обидва партнери. Самець переважно приносить матеріал, а самка розміщує його в гнізді.
27. Кладка рожевого пелікана найчастіше містить 2 яйця, хоча їх може бути від 1 до 3. Шкаралупа спочатку білувата, але згодом забруднюється гніздовим матеріалом.
28. Насиджування у рожевого пелікана триває приблизно 1 місяць, і батьки змінюють одне одного. Птахи зігрівають яйця, накриваючи їх, зокрема, добре забезпеченими кров’ю плавальними перетинками лап.
29. Пташенята рожевого пелікана вилуплюються голими, з темною шкірою, і повністю залежать від батьків. Згодом їх укриває світлий пух.
30. Батьки рожевого пелікана годують пташенят відригнутою їжею. Підросле пташеня може глибоко занурювати голову у відкритий дзьоб дорослого птаха, дістаючи корм.
31. У віці приблизно 3–4 тижнів молоді рожеві пелікани починають збиратися в групи, які називають «яслами». Батьки продовжують знаходити й годувати власних пташенят серед інших.
32. Молоді рожеві пелікани зазвичай починають літати приблизно у віці 10–12 тижнів. Їхнє оперення спочатку сірувато-буре й помітно відрізняється від світлого забарвлення дорослих.
33. Рожеві пелікани належать до довговічних птахів. За належного догляду в неволі окремі особини можуть жити понад 30 років.
34. У глобальному масштабі рожевий пелікан не належить до видів, яким безпосередньо загрожує зникнення. Проте окремі популяції потерпають від осушення водойм, забруднення, зіткнень із лініями електропередач і турбування гніздових колоній.

Рожевий пелікан цікавий не лише розмірами, а й способами спільного полювання, польоту та догляду за потомством. Для збереження цих птахів важливі і багаті на рибу водойми, і спокійні місця для гніздування. Спостерігати за пеліканами найкраще здалеку, користуючись біноклем і не наближаючись до колоній.